Обережно - агенти Росії в Європі, або Згвалтування по - путінськи!

29 июня 2014, 18:47
Народний депутат України 2-4 скликань
1
202

Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями...



                                                                  Современная Россия не понимает

                                                                  европейских ценностей и не чтит

                                                                  восточных традиций.

   Європа… Багатонаціональна, різноманітна, правова, роздобріла і, на жаль, не завжди послідовна та одностайна у своїй зовнішній політиці. В першу чергу це стосується кількох її країн, які, переслідуючи свої меркантильні інтереси, шкодять всьому європейському континенту, в т. ч. ЄС, євроатлантичному простору і всьому світу, руйнуючи усталений міжнародний правопорядок, бо не хочуть адекватно реагувати на дії Росії – агресора та окупанта української території, держави, яка розпалила вогонь тероризму і сепаратизму на українському Донбасі, прагнучи ревізувати результати розпаду соціалістичного табору (таки дійсно табору) та СССР з метою знищення України, як незалежної держави (але українське дерево є живучим), і відновлення Російської імперії.

   Потураючи загарбницьким планам Росії, вони перетворилися на її агентів у Європі, що може мати катастрофічні наслідки для всього світового співтовариства.

   Агентом №1 фактично стала Франція, трохи відстають від неї Німеччина з Австрією, Італія, Болгарія та Сербія. За Болгарію і Сербію, як маловпливових європейських політичних гравців, несуть відповідальність ті країни – члени ЄС, які їх до нього затягнули. А ось Франція, смакуючи круасанами і вином, Німеччина, бюргери якої попивають пиво, Австрія, насолоджуючись кавою, Італія, запиваючи вином свою пасту, будучи впливовими політичними гравцями (Австрії це стосується в меншій мірі), настільки вже втратили відчуття реальності, що їм наплювати на своїх партнерів з ЄС та інші країни, яким фактично відкрито загрожує Росія, в першу чергу Україні і країнам Балтії. Але така наплювательська політика буде дорого коштувати їм самим, якщо вони не прийдуть до тями та не зупинять російського окупанта, бо апетит приходить під час їди.   

   Так само було і з Гітлером та нацистською Німеччиною у 1938 р., що вилилося у аншлюс Австрії і Мюнхенську змову. За гнилу позицію на той час, зокрема Франції та Великобританії, світ згодом заплатив занадто дорогу ціну, але все одно після перемоги у Другій світовій війні над Третім Райхом дозволив укріпитися його двійнику СССР.

   А тепер така ж гнила позиція тієї ж Франції, до якої долучилася Німеччина (мабуть, мало зазнала горя від нацистів і більшовиків - комуністів) та вже названі вище країни – агенти Москви, викохує сучасного агресора і окупанта – Росію.

   Слід зазначити, що Великобританія нині теж не відзначається гострим спротивом російській експансіоністській політиці. Офіційний Лондон, як союзник США, швидше змушений рахуватися з протидією Вашингтона Москві та підтримкою Києва, ніж з власної ініціативи захищати Україну.

   А Франція зі своєю проросійською політикою взагалі вже дійшла до ручки. Вона запрошує хозяіна країни - окупанта В. Путіна на відзначення семидесятиріччя відкриття Другого фронту проти нацистської Німеччини висадкою десанту у Нормандії, хоча йому не повинно бути місця у порядному товаристві. Вона добудовує для Росії два надсучасні кораблі «Містраль», один з яких агресор збирається розмістити на  Чорному морі. І вона робить вигляд, що нічого непристойного не чинить. Це ж до якого цинізму треба дійти, щоб озброювати країну, яка становить загрозу для всього світу, в т.ч. ЄС і НАТО, до яких належить сама Франція!

   Зрозуміло, що цинізму немає меж. Але якщо цинізм Росії для адекватних людей не є чимось особливо несподіваним, то для притомних громадян цинізм Франції, Німеччини, Австрії та інших дрібніших їхніх послідовників у Європі стає шоком.

   Про Францію, Нормандію і «Містралі» я вже говорив, а ось Німеччина, яка робила вигляд, що хоче рішуче зупинити російського агресора, здійснила нечуваний крок: офіційно запропонувала залучити до переговорів з терористами (сам факт таких переговорів, котрі лоббіює В. Путін, є неприйнятним і офіційний Київ неодноразово про це заявляв, а тепер чомусь поміняв свою позицію) на Донбасі В. Медведчука – кума та довіреної особи В. Путіна, який веде війну проти України. У мене не вистачає пристойних слів для обурення.

   Ця медведчуківсько - шуфричсько - царьовська путінсько – маріонеточна нечисть на чолі з любителем російського триколору Л. Кучмою замість того, щоб за свої діяння проти українського народу на користь Росії, як показав час, сидіти за гратами, знову спливає на брудну поверхню так званої української політики. Народ правду каже, що лайно не тоне. У цій гоп - компанії не вистачає тільки професора і вбивці В. Януковича.

   Всередині України наш люд вже важко здивувати навіть такими непристойними політичним кульбітами, але щоб так само діяла сучасна Німеччина…

   А Австрія – це підчерев’я Німеччини? Діє в тому ж самому ключі, що і її старший товариш (проросійська політика колишнього Канцлера Німеччини Г. Шрьодера всім добре відома). На фоні російської окупації українського Криму та розгортання російськими спецслужбами масштабної терористичної операції на українському Донбасі Австрія підписує з Росією, яка стала країною - агресором і посібницею міжнародного тероризму, угоду про будівництво газопроводу «Південний потік» на своїй території навіть всупереч позиції Уряду ЄС – Європейської Комісії.

   Болгарія та Сербія у цій же російській газовій грі є заодно з Австрією і Росією, а не на боці України. Італія теж не помічена в особливих симпатіях до України. Це ж стосується Чехії, Словаччини, Угорщини та Румунії.

   Росія, з допомогою своїх агентів у Європі, позалазила (з величезними важелями впливу), часто навіть всупереч законодавству ЄС, практично у всі вагомі європейські сфери: військово - технічне співробітництво, політику, газо -, нафтопроводи, електроенергетику, промисловість, спорт, ЗМІ. А тепер тільки смикає за потрібні і послушні Москві ниточки.

   Тому, якби не було у нас активної підтримки з боку Польщі, Швеції, Литви, то в Європі Україна залишилася б сам на сам з агресією Росії. Ці країни спонукали ЄС до прийняття хоча б мізерних санкцій проти Москви (хоча на ділі – це недосанкції). Але ЄС, зусиллями Франції і Німеччини, відмовляється вводити проти російських окупантів третій етап санкцій – уже справжніх, а не бутафорних, нині діючих, обмежувальних заходів.

   Мабуть, для того, щоб Франція та Німеччина, у першу чергу, перестали бути агентами Росії в Європі, треба аби вони зазнали повітряних ударів по центру Парижа разом з Ейфелевою вежею і центру Берліна з Бундестагом чи втратили по частині своїх територій, як це склалося, на жаль, з Україною після окупації Криму Росією. Може така біда  заставила б лідерів цих країн не сприяти Москві у відновленні Російської імперії, що загрожує миру не тільки у Європі, а і у всьому світі.

   Серед країн євроатлантичного простору, та і всього міжнародного співтовариства, найбільшу політичну допомогу Україні у захисті від Росії надають США. Якби не їхні активні дії на нашу підтримку, то російські окупанти могли б уже стояти на східних кордонах ЄС та НАТО, загарбавши всю нашу Батьківщину, як це сталося з Кримом. Тому московсько - геббельсівська пропаганда робить усе можливе, щоб всіляко очорнити партнерські стосунки між Києвом і Вашингтоном. Московська брехня наскільки заполонила голови недалеких людей, що вони звинувачують США, а не Росію, у всіх українських бідах, наче це Америка ввела на територію України озброєні до зубів російські війська. Хоча треба зазначити, що позиція США могла б бути більш рішучою, а «пєрєзагрузка» їхніх відносин з Москвою забута назавжди задля єднання всієї демократичної світової спільноти в ім’я збереження миру на землі.

   Але для цього і сама Україна мала б поступати набагато жорсткіше, бо в середині нашої країни аж кишить явними та прихованими агентами Росії. Про деяких з них, залучених до переговорів з терористами на Донбасі, я вже говорив, як і про іншу московську агентуру у вигляді регіоналів та комуністів і багатьох «діячів» нинішньої влади.

   До цього часу Україна не припинила військово - технічного та безпеково - оборонного співробітництва з окупантом  своєї території Росією (в очах нормальних людей така позиція української сторони виглядає ідіотичною). Зокрема, наші «Південмаш» і КБ «Південне» продовжують обслуговувати міжконтинентальні балістичні ракети (МБР) свого виробництва РС - 20 (SS - 18 «Сатана» за НАТОвською класифікацією), які є основою ракетного комплексу Росії та націлені на наших західних союзників – в першу чергу США, а також створені на їхній основі (50% цих МБР за Договором про ОСНО – 1) цивільні ракети - носії «Дніпро».

   В контексті зазначеного вище співробітництва 16.06.2014 р. я надіслав свою пропозицію одному нашому високопосадовцю, щоб українські спецслужби скасували угоди про співпрацю з російськими спецслужбами. 26.06.2014 р. СБУ нарешті заявила про припинення будь - якої співпраці з ФСБ Росії, хоча мала це зробити значно раніше і без додаткового спонукання. Від трьох наших розвідок та інших відомств таких повідомлень ще не було.

   А українська влада наче цього всього й не бачить. «Отака ху…я, малята», – як сказав колись дід Панас, ведучи на телебаченні вечірню казку для українських діток. Дійсно, повна ху…я і Путін – ху…о!

   Але отаке ху…о у ролі псевдоімператора – россійского самодєржца та КГБістского нєдоросля веде себе дуже нахабно тому, що йому це дозволяють, як частково Україна, так і агенти Росії в Європі. І оцей псевдоімператор сповна користується наданими можливостями, маніпулюючи своїми агентами, наче фігурами на шаховій дошці.

   А Європа (не вся, за винятком кількох країн, що разом з Україною чинять хоч якийсь супротив Росії з її «Тайожним союзом», про яких я згадував вище) отримує оргазм від того, як цей нєдоросль вчергове її обводить навколо пальця і тр…є, наказвши Совєту Фєдєрації (СФ) його ручного Фєдєрального Собранія Россійской Фєдєрації скасувати право на застосування військ проти України, щоб уникнути жорсткіших санкцій з боку Заходу, бо цей же СФ за п’ять хвилин, якщо барін накаже, дане право відновить. Таким чином В. Путін хоче показати бійню на Донбасі внутрішньоукраїнським конфліктом, хоча вже навіть сліпець розуміє, що саме Москва постачає туди бойовиків і озброєння. Доказів, хоч завалися!

   Але Європа, розпалена для статевого акту з нинішнім московським правителем своїми агентами Росії, отримуючи, напевно, насолоду від оргазму під час неодноразового злягання з різними його попередниками та ним самим, продовжує дивитися на В. Путіна закоханими очима і очікує, щоб він знову її пошвидше тр…в, як це робили під кінець Другої світової війни радянські визволителі під орудою Сталіна – поплічника вождя Німеччини Гітлера, вірним послідовником яких він є.

   Сподіваюся на прозріння Європи, хай і запізніле, що вона є жертвою підступного звабника В. Путіна, а її статеві стосунки з ним швидше нагадують зґвалтування, яке не є найкращим способом отримання жертвою задоволення, бо цей самодєржєц всія Россії тільки цинічно нею користається для власної насолоди, не обіцяючи нічого взамін, навіть символічної платні за надані нею інтимні послуги, бо в його розумінні вона є дешевою шльондрою, з котрою можна поводитися, як заманеться.  

   Україна також має жорстоко захищатися від російського окупанта - ґвалтівника, а не розслаблятися і отримувати вимушене задоволення, як це сталося після ганебної здачі Криму та невиразної антитерористичної операції на Донбасі (крок вперед і два кроки назад), під тиском агентів Росії у Європі.

   Якщо російські терористи та їхні місцеві поплічники - сепаратисти під час перемир’я (не повинно бути безкінечним) і складуть зброю, що є малоймовірним, бо підмога для них продовжує надходити з Росії, то, можливо, більше не буде війни. Але якщо Збройні Сили України складуть зброю, то точно більше не буде України.

   Тому Україна, як невід’ємна частина Європи, не повинна йти у неї (в першу чергу ЄС) на повідку (навіть після такої  історичної події, як підписання 27.06.2014 р. всієї Угоди про асоціацію між ЄС та Україною; ратифікацію цього документа Парламент України повинен здійснити якомога швидше, без оглядання на позицію московського окупанта) щодо стосунків з російським агресором, а спонукати її до справжнього опору цьому насильнику.  

   Всій Європі, як дуже привабливій сусідці росіян – золотоординських нащадків, слід завжди пам’ятати, у прямому і переносному розумінні, напутні слова Великого Кобзаря та Пророка Тараса Шевченка:

                                              «Кохайтеся, чорнобриві,

                                              Та не з москалями,

                                              Бо москалі – чужі люде,

                                              Роблять лихо з вами.

                                              Москаль любить жартуючи,

                                              Жартуючи кине;

                                              Піде в свою Московщину,

                                              А дівчина гине…».

   Так, лиха, горя, сліз, крові і смертей російські окупанти та їхні місцеві посібники на чолі з В. Путіним і попередніми московськими вождями принесли на українську та всю європейську землю нечувану кількість. І всі ці біди, що знову прийшли вже зараз до нас в Криму, на Донбасі, в інших українських областях з допомогою московських ординців, разом з нашими прокльонами впадуть на їхні голови та голови їхніх нащадків. Всіх їх чекає кара людська і кара Божа, небесна.

   Будьте ви всі – окупанти, бандити, сепаратисти - люмпени, ваші симпатики, фінансові спонсори та постачальники озброєння навічно прокляті, в т. ч. і ті 86% росіян, котрі підтримують дії В. Путіна в Україні, згідно останнього соціологічного опитування «Левади – центру». Тому російські агенти в Європі мають знати та памятати такі речі.

   Але щоб закрити роти цим агентам, Україна повинна закрити роти агентам Росії у самої себе. Для цього треба зробити рішучі кадрові зміни в правоохоронних органах, в т. ч. і спеціального призначення, а українська зовнішня політика має бути активною, випереджувальною та жорсткою.

   Чому до цього часу Україна не ініціювала укладення двосторонніх договорів про оборону зі США і Великобританією, як гарантів Будапештського меморандуму 1994 р., про що я писав у своїй статті «Обережно – Росія! 10 завдань українцям» ще 10.04.2014 р. та надсилав відповідні пропозиції окремим українським високопосадовцям?

   Чому Україна не вимагає від ЄС і США введення третього рівня санкцій проти Росії, бо нинішні недосанкції нічого не дають?

   Чому Україна пасивно спостерігає за тим, як ОБСЄ фактично сама, наче спеціально, засовує у руки бойовиків своїх спостерігачів на Донбасі? Чи не для того це робиться, щоб агенти Росії в Європі потім нав’язували нам зайві перемиря для їхнього «визволення», гальмуючи проведення антитерористичної операції?

   Чому досі Україна не поскаржилася до СОТ на російські дискримінаційні торгівельні війни та окупацію Криму?

   Чому Україна не веде себе з Росією, як з агресором, окупантом, країною, що веде проти нас реальні бойові дії – війну? Така тверда і обмежувальна поведінка мала б бути також і у стосунках Києва з окупованим Кримом та його нинішньою «владою».

   Чому в столицях хоча б деяких країн світу і міжнародних організацій (Берлін, Брюссель, Париж, Лондон, Рим, Вашингтон, Токіо, Бразиліа) Україна ще не відкрила інформаційні бюро для висвітлення правди про російського окупанта нашої землі?

   Чому Україна повсякденно не вимагає від Москви припинити гноблення українських громад, що проживають у Росії? Підтримка української діаспори по всьому світу повинна бути одним з пріоритетів нашої зовнішньої політики.

   Чому Україна настійливо, публічно і щоденно не добивається видачі Росією кривавого злочинця В. Януковича з усіма його приспішниками, котрі оголошені в розшук українською стороною і переховуються на російській території?

   Чому Україна не запроваджує санкції проти всіх росіян, котрі причетні до окупації Криму та бійні на Донбасі?

   Чому Україна, у відповідь на дії Росії, не вводить для російських громадян в’їзд на українську територію тільки за закордонними паспортами?

   Чому Україна не бойкотує російські товари або хоча б не вводить їхнє яскраве маркування, щоб покупці одразу могли бачити продукцію окупанта?

   Чому Україна не вимагає від ФІФА позбавити Росію права проведення Чемпіонату світу з футболу 2018 р.?

   Чому Україна не добивається від інших міжнародних спортивних організацій рішень про неможливість проведення тих чи інших міжнародних спортивних заходів на території Росії, агресора і окупанта української землі, оскільки Україну позбавили права проводити Чемпіонат Європи з баскетболу 2015 р. через неспокійну ситуацію всередині країни, спровоковану тією ж Росією?

   Чому українська влада не забрала в кожного олігарха (деяких з них взагалі треба заарештувати) по сотні мільйонів гривень і не віддала їх на потреби наших військовиків?

   А таких «Чому?» є безліч!

   Український народ, скинувши внутрішньоокупаційний режим В. Януковича під час Революції гідності на Українському Євромайдані та заплативши за це надто високу ціну життям невинно убієнних найкращих своїх представників, довго не чекатиме на отримання відповідей від влади. Він сам прийде до неї і приведе її до тями дуже швидко. Герої Небесної Сотні нікому не дають права на зволікання, маніпуляції та неповагу до наших людей.  

   І тільки тоді, коли українські громадяни будуть самі себе поважати та заставлять українську владу їх поважати і повноцінно захищати українські національні інтереси (без плазування перед Росією та її терористами - сепаратистами на нашій землі), тільки тоді Україна зможе розраховувати на належну підтримку міжнародної спільноти. Якщо Україна сама не буде демонструвати готовність і рішучість всіма можливими способами боротися з російським ведмедем - окупантом, то хто захоче прийти їй на допомогу?!

   Українське гідне майбутнє – в українських руках!


Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.