12 «апостолів»

   Отже, насолоджуйтеся 12 компартійними псевдоапостолами.

   №1 виборчого списку КПУ – її лідер Петро Симоненко. Хоча, який з нього лідер? Він – російська і регіоналівська (партії регіонів) маріонетка. Згідно оприлюдненої ним декларації за 2011 рік, він отримав зарплату 203 810 грн, матеріальну допомогу 35 094 грн, мав у власності 12 арів землі, 70 - метрову квартиру. А його дружина - журналістка (хтось багато бачив справжніх журналістів з великими статками?) Оксана Ващенко за «відчуження рухомого і нерухомого майна» отримала 340 560 грн, мала земельну ділянку 99,77 ара, чотири квартири площею, відповідно, 75 (у користуванні), 38,9, 81,3, і 153,2 метрів квадратних і 51 500 грн внесків до статутного капіталу підприємства. Автомобіль не задекларовано, тому можна оголошувати конкурс на краще фото, відео про користування цього «комуніста» громадським транспортом. Але все це їхнє багатство виглядає досить скромно у порівнянні з розкішним палацом для їхнього проживання (вартістю близько мільйона американських доларів, як неодноразово повідомлялося  засобами масової інформації), оформленим для прикриття на сина першого «комуніста». А знедолений, темний народ і далі продовжує вірити в його брехливі, псевдоапостольські «проповіді» про щоденну боротьбу за світле майбутнє людства. Пора вже обманутому люду подивитися правді у вічі і допомогти цьому псевдоапостолу разом з його компартійними псевдоапостолятами пожити у тому міфічному майбутньому в неміфічній тюремній камері за обман своїх співвітчизників, наживання на їхньому трудовому мозолі та сприяння Росії окуповувати Україну. Влада, яку породив Євромайдан, має виконувати його настанови щодо безжалісної люстрації усіх сфер нашого суспільного життя, безкомпромісної боротьби з корупцією та ворогами української державності.

   №2 списку КПУ Петро Цибенко. Він відповідав у партії за роботу з ветеранами, інвалідами і пенсіонерами. У 2011 році заробив 509 278 грн (зарплата, матеріальна допомога та пенсія), члени його родини отримали 77 000 грн доходу, а вся сім’я проживала у власній квартирі площею 97 метрів квадратних.

   №3 Ірина Спіріна, завідувач кафедри психіатрії, загальної і медичної психології Дніпропетровської медичної академії, мабуть була запропонована у верхівку списку КПУ, задля більшої його привабливості, на роль «жінки». Задекларувала 110 104 грн свого сукупного доходу і сім’і – 177 000 грн, будинок площею 80 метрів квадратних, автомобіль «Nissan» буржуйською вартістю 416 000 грн.

   №4 Спірідон Кілінкаров з Луганська отримав разом зарплати і матдопомоги 234 141 грн. В декларації вказав, що сім’я мала дві квартири 58 і 66 метрів квадратних (у частковій власності), 15 арів землі та автомобіль «Honda Accord» 2006 року випуску (нове авто цієї моделі, залежно від комплектації, коштувало від 250 до 350 000 грн). На банківському рахунку було 34 500 грн.

   №5 26 - річний Олександр Присяжнюк з Житомирщини. Схоже, що ним просто розбавили список багатеньких комуністів, а заодно і відвели йому роль представника знедоленої молоді, бо разом з родиною він за 2011 рік отримав лише 1 360 грн доходу і має земельну ділянку 4,5 ара.

   №6 Ігор Алексєєв, права рука Петра Симоненка. Отримав 312 640 грн доходу (матеріальна допомога, були навіть «дивіденди, проценти», які підтверджують участь у чисто капіталістичному бізнесі), мав квартиру площею 113,8 метрів квадратних та два «крутих» автомобілі – позашляховик «Toyota Land Cruiser 200» 2008 року випуску (новий коштував майже 800 000 грн) і седан преміум - класу «Honda Legend» 2006 року випуску. У банку лежали 279 462 грн. Дружина мала у власності 38 арів землі, будинок площею 466,5 метрів квадратних, автомобіль «Mercedes Benz ML350» 2008 року випуску та 1 136 395 грн. на банківських рахунках.

   №7 Ігор Калєтнік, тодішній голова Державної митної служби України, задекларував лише 194 545 грн доходу, разом з родиною – квартиру площею 97,5 метрів квадратних та інше нерухоме майно площею 184,3 метрів квадратних. Але сім’я цього компартійного псевдоапостола отримала дохід 8 185 078 грн, з них за продаж належного їй нерухомого і рухомого майна – 8 153 963 грн, з яких 6 054 635 грн лежали на банківських рахунках (куди поділися 2 099 328 грн?). Жодного автомобіля не задекларовано. Невже користуються громадським транспортом?!

   №8 Адам Мартинюк мав річний дохід 487 401 грн (зарплата, матеріальна допомога і 213 216 грн страхових, пенсійних виплат), 12 арів землі й незрозумілу кількість та площу квартир (в ЦВК цю інформацію заретушували), а на утримання прихованого майна витратив 40 721 грн за рік.

   №9 Валентин Матвєєв, який «бідував» на 504 460 грн річного доходу (зарплата, матдопомога, пенсія і дохід від відчуження майна), мав 22 ари землі, дві квартири площею 162,2 метрів квадратних, автомобіль «Toyota Venza» 2011 року випуску за 290 000 грн.

   №10 Євген Мармазов отримав сукупного доходу 250 619 грн, в тому числі мат допомогу 35 828 грн. Але в декларації чомусь не відображена пенсія. Житло теж не вказане. А де ж він тоді мешкає?

   №11 Олександр Голуб, ще один «борець» за народне щастя. Задекларував дохід 368 365 грн (зарплата, матдопомога, дивіденди, проценти), розкішний позашляховик «Mitsubishi  Pajero WG» 2008 року випуску (новий коштує близько 500 000 грн), 20 арів землі, дві квартири площею 110 і 173 метри квадратні, будучи несімейним чоловіком, дачний будинок площею 160 метрів квадратних і 720 000 грн на банківському рахунку.  

   Звідки це все у них взялося? Невже такі статки цих компартійних псевдоапостолів з’явилися у них в результаті їхньої безкомпромісної боротьби з корупціонерами, олігархами та міфічними фашистами? Насправді отакі червоні барони, як ці 12 «апостолів» і решта їм подібних, тільки запудрюють людям мізки гучною брехнею про свою «боротьбу» із світовим капіталом, а самі тихенько набивають власні кишені тим же капіталом, не гребуючи нічим, навіть роллю підтанцьовки за юдині срібняки у тих же олігархів (зокрема і регіоналівських), з якими вони на словах так палко борються.

   Покровителька КПУ – партія регіонів (регіонали), в якій правлять бал свої 12 псевдоапостолів, котрі збагатилися на обкраданні українського народу та на різних оборудках з Росією, отримуючи також свої зрадницькі срібняки, і яка несе пряму відповідальність:

   за окупацію українського Криму Росією через зраду практично всієї регіоналівської влади півострова (іншої там фактично і не було),

   за підтримку московсько - імперської ідеології «русского міра» (грабіжники, мародери, захопники та кати заручників, вбивці невинних людей – таке його справжнє обличчя на Донбасі і в окупованому Криму),

   за розпалювання сепаратистських настроїв у південно - східних областях України,

   за фактичну підтримку озброєних терористів - сепаратистів на чолі з диверсантами російських спецслужб, як це робить Слов’янський міський голова, регіоналка Неля Штепа (серед захоплених терористами заручників немає жодного комуніста і регіонала, що є ще одним доказом їхньої співпраці з цими бандитами),

   за підтримку розчленування, під маскою федералізації, нашої держави на вимогу Росії,

   а звідси – за зраду українського народу, за зраду України (щоб тільки зберегти, принаймні на Донбасі, своє бандитсько - олігархічне панування) теж має бути ліквідована у судовому порядку, подібно до КПУ, як антиукраїнська структура. А всі її «апостоли» різного калібру, котрі моляться тільки одному своєму богові (вірніше кажучи, псевдобожкові) – мамоні, як і переважна більшість регіоналівських холуїв - комуністів, за наведені вище злочини повинні надалі насолоджуватися життям вже у тюремних камерах, дивлячись на світ Божий через загратовані вікна.

   Українська влада також не повинна закривати очі на подвійні ігри окремих олігархів (співпраця з дворушниками взагалі є неприпустимою (навіть якщо вони роблять начебто антисепаратистські, але запізнілі, заяви ахметовського зразка), а лояльних олігархів із їхньою вдаваною допомогою також не можна підпускати до державних органів влади, підтвердженням чому є Сергій Тарута, від якого на посаді голови Донецької облдержадміністрації взагалі немає жодного толку – він підконтрольний ахметовському клану, заграє з сепаратистами, хоче бути добрий з Києвом, не приймає кардинальних рішень і грає «дурника», тільки погіршуючи і так дуже складну ситуацію на Донеччині, та й з тими, що допомагають, треба поводитись дуже обережно, бо вони ведуть власну хитру гру і захочуть для себе додаткових політичних та економічних преференцій за свою нинішню допомогу), в першу чергу регіоналівських, що спекулюють ахметовсько - фірташівсько - московським гаслом «Донбасс нужно услышать!» і підтримують російський сценарій так званої федералізації (знищення) України. Цих «діячів» слухати не треба, бо вони ніколи не були голосом всього Донбасу, а тим більше простого, трудового Донбасу. Вони завжди були голосом бандитсько - владних кланів Донбасу, які його нещадно обкрадали для власного царського збагачення та довели до повного зубожіння. Тому їх має слухати міліція, Служба безпеки України, прокуратура, суд і відправляти в «мєста не столь отдальонниє» за злочинну, корупційну, антинародну, антиукраїнську діяльність.

   Але чому при окупаційному режимі В. Януковича  Донбас мовчав, терпів знущання своєї бандитської влади – ставлеників та слуг місцевих олігархічних кланів (там немає жодної людини з київської влади та й до цього не було, бо центр чомусь завжди все віддавав на відкуп місцевій «еліті»), яку ж сам постійно обирав і підтримував, та грабунок з боку свого ж олігархату, котрий потроїв власні статки за час правління донецького проффесора, а зараз, коли Євромайдан скинув з трону цього проффесора і його грабіжницький, окупаційний режим донецько - луганської олігархічної кліки та дав можливість всім жителям України викорінювати мафію зі своєї рідної землі і надалі самим вільно обирати тих, кого вони хочуть бачити у владі, абсолютна його меншість чомусь заговорила російсько - антиукраїнськими штампами олігархічного «сходняка» під прикриттям озброєних російських і місцевих бандитів, видаючи це за голос усього Донбасу? Справжній голос усього Донбасу – переважна більшість простих жителів краю, інтелігенції, робітників, шахтарів, селян, невеликих підприємців мають сказати своє вагоме слово у боротьбі з розгулом бандитизму і наведенні у себе порядку, усунувши олігархів від подальшого тероризування та обкрадання своєї малої батьківщини, у форматі єдиної, унітарної України – Батьківщини всіх її законослухняних громадян.  

   А влада, найперше центральна, має слухати та почути простий люд Донбасу, який хоче кращого життя і бореться проти мафії (бандити, «правоохоронні» органи, правлячі клани та інші негідники), але без зброї в руках. Озброєні бандити (місцеві чи з інших українських територій і російські диверсанти), які тероризують та вбивають мирних жителів, розпалюють ворожнечу між людьми, руйнують українську державність під керівництвом Росії, мають бути знищені (без жодних переговорів) власними силами (не треба особливо розраховувати на допомогу заходу, про його недосанкції просто мовчу), щоб не допустити сирійського сценарію.

   З отим простим і щирим людом Донбасу владі треба спілкуватися відверто (без прийняття капітулянтських, прорегіоналівських меморандумів), доносити до нього правдиву інформацію напряму і через засоби масової інформації (ЗМІ) (українські ЗМІ разом з владою тут сильно недопрацьовують, слабенько протидіючи в своєму українському інформаційному просторі російській брехливій пропаганді) про:

   заплановані економічно - політичні реформи в Україні, зокрема для обкраденого місцевими регіоналівсько - олігархічними кланами шахтарського краю,

   дотування Україною Донбасу, а не навпаки,

   годування Донбасом «азарових – ахметових – єфремових – фірташів – януковичів» та їм подібних кланів, а не України,

   перетворення цими кланами жителів Донбасу у своїх рабів,

   звільнення владою, якщо у неї дійсно є такі плани, донбасівців від панування над ними згаданих кланів,

   дострокові вибори Парламенту,

   збільшення повноважень місцевих органів влади (в унітарній державі зі збереженням контрольних функцій центру, без московської федералізації) та їх перевибори,

   набагато більшу вартість донбаського вугілля (залягає дуже глибоко) за вартість російського, кузбаського (залягає майже на поверхні) і тому нікому в Росії не потрібного (свого, російського є, хоч завалися), а потрібного лише нам самим, 

   мовне питання (російську мову ніхто не збирається утискати і їй нічого не загрожує, вона має конституційний захист, а під загрозою в Україні є українська державна мова),

   відсутність для нього міфічної «бандерівської чи правосекторівської загрози» (треба жителям сходу навідуватися у центральні, західні області України та пересвідчитись у  цьому на власні очі),

   реальну російську військову загрозу, в результаті якої вже окупований Крим за нацистським сценарієм 1938 року та планується окупація всіх південно - східних областей України з допомогою інспірованої, підтримуваної і керованої загарбницькою Росією диверсійно - терористичної операції на нашій материковій території під прикриттям брехливої московсько - геббельсівської пропаганди (розділяй і володарюй),

   необхідність об’єднання зусиль місцевих жителів і влади для нейтралізації даної загрози (антитерористична операція на Донбасі якраз і спрямована проти озброєних бандитів, а не проти мирних людей),

   конкретну допомогу з боку органів влади (місцевих та центральних) цьому нашому люду налагодити мирне, нормальне, гідне життя після знищення разом з ним на своїй землі ворогів і зрадників України.  

   Юда Іскаріотський зрадив Ісуса Христа за 30 срібняків, а псевдоапостоли під маскою КПУ, давно продавшись за ті ж срібняки Сатані в особі російського ворога – окупанта української землі і партії регіонів з її промосковсько - олігархічним кодлом, уподобившись Юді, зрадили український народ, зрадили Україну, як зрадили і їхні покровителі – регіонали, ставши разом з Москвою ворогами України.

   А що роблять з ворогами і зрадниками та ще й в умовах фактичної війни? Їх знищують! Знищують у прямому розумінні або запроторюють до в’язниці, але тільки при умові повної співпраці зі слідством і судом, на дуже тривалі терміни. Україна лише тоді зможе вільно дихати на повні груди, коли позбудеться на своїй землі всіх ворогів та зрадників і коли їхні награбовані статки будуть повернуті обкраденому ними ж українському народу.   

   Якщо ворогів та зрадників не знищити, то вони, перегрупувавши свої сили, що вже майже відбулося у зв’язку з незрозумілим зволіканням теперішньої української влади, як це було і у 2005 році (час підтвердив той прорахунок), знищать тих, кого самі вже нищили та зраджували – український народ, тобто нас з вами, і Україну. Тому допустити цього реваншу ми не маємо жодного права. Євромайдан здолав регіоналівсько - комуністичний, ворожий, проросійський, внутрішньоокупаційний режим України В. Януковича дуже дорогою ціною. Небесна Сотня ніколи не простить  нам, а в першу чергу нинішній владі, злочинного зволікання зі знищенням ворогів та зрадників України на рідній землі. Нам треба бути гідними світлої пам’яті Героїв Євромайдану, які віддали своє життя за кращу долю українського народу. Вони загинули, щоб жила Україна! Україна – для гідного життя всього нашого працьовитого, законослухняного народу, а не тільки для олігархів, корупціонерів, кон’юктурників, пристосуванців і так званих еліт! Досягти цих кардинальних перемін в українському суспільстві наша Батьківщина зможе, лише впроваджуючи демократичні реформи західного світу, а убезпечити назавжди свою незалежність – тільки після набуття повноправного членства в НАТО і ЄС.