Меморандум - Резолюція - Постанова - Заява = ?

   Кожна людина в Україні, щоб бути застрахованою від будь - яких несподіванок у повсякденному житті, має добре орієнтуватися у його реаліях.

   А щоб ці реалії не були надто жорстокими до неї, то вона має вміти їх приборкувати.

   У свою чергу, щоб навчитися їх приборкувати, людина повинна бути добре підкованою відповідними знаннями.

   А ці знання залежать не тільки від життєвого досвіду, кмітливості та належної освіти, але і від прискіпливого, постійного вивчення різноманітних першоджерел.

   Лише опановуючи їх, людина почуватиметься впевненішою серед бурхливих хвиль життєвого океану та зможе відстоювати свої права, не заглядаючи в рот власть імущим, а, навпаки, заставляючи їх діяти в своїх законних інтересах, інтересах народу і Батьківщини, що йтиме на користь національним інтересам України.

   Отже, переходимо до вивчення окремих першоджерел, які стосуються гарантій нашої незалежності та територіальної цілісності. Почнемо з Меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї  (надалі – Будапештський меморандум, Меморандум), текст якого подаю нижче.

 

                                                         Меморандум

                        про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України

                            до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї

 

   Україна, Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки, вітаючи приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї як держави, що не володіє ядерною зброєю,

   беручи до уваги зобов'язання України ліквідувати  всю ядерну зброю, що знаходиться на її території, у визначений період часу,

   відзначаючи зміни ситуації в галузі безпеки в усьому світі,

   включаючи  закінчення  холодної  війни, що створили умови для глибоких скорочень ядерних сил,

   підтверджують таке:

   1. Російська  Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії  та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов'язання згідно з   принципами заключного акта НБСЄ поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.

   2. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії  і  Сполучені  Штати  Америки підтверджують їх зобов'язання утримуватися від загрози силою чи її використання  проти територіальної  цілісності  чи  політичної незалежності  України, і що ніяка їхня зброя ніколи  не буде використовуватися  проти  України, крім  цілей  самооборони  або будь - яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй.

   3. Російська Федерація, Сполучене Королівство  Великої Британії та Північної Ірландії і  Сполучені  Штати  Америки підтверджують Україні їх зобов'язання згідно з принципами Заключного акта НБСЄ утримуватись  від економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення  Україною  прав, притаманних її суверенітету, і таким чином отримати будь - які переваги. 

   4. Російська  Федерація, Сполучене  Королівство  Великої Британії  та Північної  Ірландії  і Сполучені  Штати Америки підтверджують їх зобов'язання домагатися негайних дій з боку  Ради Безпеки  Організації  Об'єднаних  Націй  з  метою надання допомоги Україні як державі - учасниці Договору про нерозповсюдження  ядерної
зброї,  що не володіє ядерною  зброєю, в  разі, якщо Україна стане жертвою акту агресії або об'єктом погрози агресією з використанням ядерної зброї.

     5. Російська Федерація, Сполучене  Королівство  Великої Британії  та  Північної  Ірландії  і Сполучені Штати Америки підтверджують щодо України їх зобов'язання не застосовувати ядерну зброю проти  будь - якої  держави - учасниці  Договору  про
нерозповсюдження ядерної зброї, що не володіє ядерною зброєю, крім випадку нападу на них самих, їхні території чи їхні підопічні  території, їхні  збройні сили або на їхніх союзників з боку такої держави спільно або в союзі з державою, яка  володіє
ядерною зброєю.

   6. Україна, Російська Федерація, Сполучене  Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені  Штати  Америки  будуть  проводити  консультації  у випадку  виникнення  ситуації, внаслідок якої постає питання стосовно цих зобов'язань.                               

   Цей меморандум набуває чинності з моменту підписання.
   Підписано у чотирьох  рівно автентичних  примірниках українською, англійською та російською мовами.

За Україну               За Російську              За Сполучене                     За Сполучені
                                   Федерацію               Королівство                       Штати Америки
                                                                     Великої Британії
                                                                     та Північної Ірландії

Л. Кучма                   Б. Єльцин                 Дж. Мейджор                     У. Клінтон

Будапешт, 5 грудня 1994 року.

 

   Як бачимо, Україна у Будапештському меморандумі уже фігурує у статусі військово – неядерної держави, бо саме Російська Федерація (Росія) і Сполучені штати Америки (США) до того найбільше тиснули на нас, щоб ми позбулися ядерної зброї (остаточне приєднання України у такому форматі до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї відбулося вже при Л. Кучмі).

   І тодішній Президент України Л. Кравчук, мабуть з переляку або інших мотивів, так поспішав, що спочатку віддав Росії тактичну ядерну зброю, залишивши Україні не зовсім потрібну стратегічну. А згодом уже не лишалося іншого виходу, як віддати Росії і стратегічну ядерну зброю. Третій – четвертий ядерний потенціал у світі, що знаходився у нас, було віддано майже за безцінь (українська цивільна ядерна енергетика теж нічого не отримала від тієї здачі) без чітких гарантій нашої безпеки з боку військово - ядерних держав, хоча тактична ядерна зброя сьогодні дуже б знадобилася Україні (відповідні потужності для її зберігання у належному стані ми маємо).

   Нині ж Л. Кравчук красується на всіх українських телеекранах, в т. ч. раніше і з одіозним В. Януковичем, повчаючи нас, як треба любити Україну. Чому він досі не поніс жодної відповідальності за своє нездале керівництво державою? Де люстрація? Хто з нової влади про це, принаймні, хоч скаже публічно? Та й Л. Кучму теж не можна забувати. До речі, і Л. Кравчук, і Л. Кучма разом з іншою "елітою"  входять до Товариства мисливців та рибалок "Кедр"  під патронатом В. Януковича.

   Йдемо далі. Будапештський меморандум рясніє різноманітними обіцянками на адресу України щодо непорушності нашої незалежності, суверенітету, територіальної цілісності та існуючих кордонів з боку країн – гарантів: Росії, Великобританії, США.

   З Росією, котра наплювала на Будапештський меморандум, зараз все стало ясно – це ворожа нам країна, яка, анексувавши в України Автономну Республіку Крим, діє за гітлерівсько - нацистським планом і від якої ще потерпатиме весь світ, якщо негайно та рішуче її не зупинить. А що ж сталося з Великобританією і США? Куди ділися їхні гарантії? Чому гарантії насправді виявилися фікцією?

   Та тому, що Будапештський меморандум – це декларація намірів для якнайшвидшого "облапошування" України без конкретного механізму виконання написаних в ньому обіцянок. Раніше я вже наголошував: якщо США і Великобританія не відмовляються від цього Меморандуму (самі вони стверджують, що не відмовляються), то нехай укладають з Україною двосторонні договори про оборону, котрі наповнять його реальними, а не псевдогарантіями та цим самим, на відміну від Росії, продемонструють відсутність подвійних стандартів у відносинах з Україною.

   І нічого США, Великобританії ховатися за недосанкції, безкінечні словесні погрози, тисячні китайські попередження Росії (у зв’язку з анексією нею частини української території – Криму), на які вона плює з Останкінської телевежі. Також їм не треба принижувати Україну різноманітними подачками у вигляді пайків для нашого війська. Нам потрібна реальна, а не бутафорна допомога.

   Українська влада теж повинна діяти жорсткіше на переговорах з Великобританією та США: або вони є справжніми гарантами Будапештського меморандуму, або вони продовжують і надалі дотримуватись подвійних стандартів. Бо саме так можна пояснити факт неналежного виконання ними свого ж законодавства про боротьбу з відмиванням брудних грошей. Йдеться про величезні кошти, вкрадені в українського народу окупаційним режимом В. Януковича, які розміщені у західних банках і продовжують працювати на добробут жителів відповідних країн, а не на добробут українців, оскільки до цього часу не повернуті Україні.

   А тепер перейдемо до вивчення іншого першоджерела – Резолюції Генеральної

Асамблеї Організації Об’єднаних Націй (ООН) "Територіальна цілісність України" (надалі – Резолюція, текст якої наводжу нижче), котра була прийнята абсолютною більшістю країн – учасників шістдесят восьмої сесії Генеральної Асамблеї ООН: за – 100, проти – 11 (Білорусь, Болівія, Венесуела, Вірменія, Зімбабве КНДР, Куба, Нікарагуа, Росія, Сирія і Судан), утрималося – 58 країн на чолі з Китаєм.

  

                     Резолюція Генеральної Асамблеї ООН

                           "Територіальна цілісність України"

 

A/68/L.39

Шістдесят восьма сесія

27 березня 2014 року

 

    Генеральна Асамблея,

    знову підтверджуючи першочергове значення Статуту Організації Об’єднаних Націй у справі сприяння утвердженню верховенства права в відносинах між державами,

    посилаючись на передбачені у статті 2 Статуту зобов'язання всіх держав утримуватися в їхніх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування проти територіальної цілісності або політичної незалежності  будь - якої держави і вирішувати свої міжнародні суперечки мирними способами,

    також посилаючись на свою резолюцію 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, в якій вона схвалила Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй, і знову підтверджуючи закріплені в ній принципи про те, що територія держави не повинна бути об'єктом надбання іншою державою в результаті погрози силою або її застосування і що будь - яка спроба, спрямована на часткове або повне порушення національної єдності і територіальної цілісності держави або країни, або їхньої політичної незалежності, несумісна з цілями і принципами Статуту,

    посилаючись далі на Заключний акт Конференції з безпеки і співробітництва в Європі, підписаний у Гельсінкі 1 серпня 1975 року, Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року (Будапештський меморандум), Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 31 травня 1997 року і Алматинську декларацію від 21 грудня 1991 року,

    підкреслюючи важливість підтримки в Україні всеохопного політичного діалогу, який відображає різноманіття її суспільства і забезпечує участь у ньому представників усіх частин України,

    вітаючи безперервні зусилля Генерального секретаря і Організації з безпеки і співробітництва в Європі, а також інших міжнародних і регіональних організацій на підтримку деескалації ситуації, що стосується України,

    відзначаючи, що референдум, проведений в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі 16 березня 2014 року, не був санкціонований Україною,

    1. Підтверджує свою прихильність до суверенітету, політичної незалежності, єдності і територіальної цілісності України в межах її визнаних на міжнародному рівні кордонів.

    2. Закликає всі держави відмовитися і утримуватися від дій, спрямованих на часткове або повне порушення національної єдності і територіальної цілісності України, в тому числі будь - яких спроб змінити кордони України за допомогою погроз силою, або інших, незаконних способів.

    3. Наполегливо закликає всі сторони негайно приступити до мирного врегулювання ситуації щодо України шляхом прямого політичного діалогу, виявляти стриманість, не вдаватися до односторонніх дій і войовничої риторики, які можуть підсилити напруженість, і повноцінно брати участь у міжнародних посередницьких зусиллях.

    4. Вітає зусилля Організації Об'єднаних Націй , Організації з безпеки і співробітництва в Європі та інших міжнародних і регіональних організацій щодо надання Україні допомоги в захисті прав всіх громадян України, зокрема прав осіб із числа меншин. 

    5. Підкреслює, що референдум, проведений в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі 16 березня 2014 року, не маючи законної сили, не може бути основою для будь - якої зміни статусу Автономної Республіки Крим або міста Севастополя.

    6. Закликає всі держави, міжнародні організації та спеціалізовані установи не визнавати будь - які зміни статусу Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на основі вищезгаданого референдуму і утримуватися від будь - яких дій або кроків , які можна  було б розуміти як визнання будь - якого таким чином зміненого статусу.

 

    У Резолюції, як видно, нема й натяку на критику Росії за її віроломство та агресію  проти України, в результаті чого вона анексувала частину української території – Автономну Республіку Крим. Складається враження, що це не Росія розтоптала всі норми міжнародного права, вторгнувшись на нашу землю, а "марсіани" у вигляді "зєльоних чєловєчков". Хоча всьому світу було зрозуміло, а згодом навіть і кагебістський нєдоросль В. Путін визнав, що "марсіани" – це російські війська. Тільки ООН цього не помітила, щоб часом не рознервувати Росію. І тут простежуються подвійні стандарти та безпорадність самої Організації Об’єднаних Націй.

   Хоча, з іншого боку, можна говорити про дипломатичну перемогу України над Росією, але віз – і нині там. Росія вкотре нахабно плює на черговий міжнародно - правовий акт, який на папері захищає Україну, бо сама Резолюція носить рекомендаційний характер, а ООН у нинішньому форматі нездатна ефективно вплинути на російського агресора і заставити його виконувати її рішення.

   Наступне першоджерело – Постанова Верховної Ради України "Про Заяву Верховної Ради України: "Про ініціативу міжнародних переговорів щодо деескалації ситуації навколо України" (надалі – Постанова, Заява Парламенту, котрі можна прочитати нижче), прийнята напередодні чотирьохсторонніх переговорів Україна – ЄС – США – Росія, що відбулися  у Женеві 17 квітня 2014 року, як наказ нашим переговорникам.

 

                                                             Постанова

                                                  Верховної Ради України

 

                                      Про Заяву Верховної Ради України:

                           "Про ініціативу міжнародних переговорів щодо

                                    деескалації ситуації навколо України"

 

                                       Верховна Рада України постановляє:

 

   1. Схвалити Заяву Верховної Ради України: "Про ініціативу міжнародних

переговорів щодо деескалації ситуації навколо України" (додається).

   2. Міністерству закордонних справ України забезпечити ознайомлення міжнародного співтовариства з позицією Верховної Ради України з питання ініціативи міжнародних переговорів щодо деескалації ситуації навколо України, висловленою у Заяві.

   3. Ця Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

 

   Голова Верховної Ради України                  О.ТУРЧИНОВ

 

м. Київ

16 квітня 2014 року, № 1217-VII

                                                              Заява

                                                 Верховної Ради України

 

            Про ініціативу міжнародних переговорів щодо деескалації ситуації                                                       навколо України

 

   Підкреслюючи, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною і правовою державою, територія якої в межах існуючого міжнародно визнаного кордону є цілісною і недоторканною;

   наголошуючи, що право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно її народові, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування;

   виходячи з того, що до повноважень Верховної Ради України згідно із статтею 85 Конституції України належить визначення засад зовнішньої і внутрішньої політики держави;

   підтверджуючи невизнання факту анексії Автономної Республіки Крим Російською Федерацією, яка сталася внаслідок неспровокованої російської агресії проти України та незаконної окупації Кримського півострова агресором,

 

                                                   Верховна Рада України:

 

   1. Вітає міжнародну солідарність на захист незалежності, суверенітету, територіальної цілісності і непорушності державного кордону України, зокрема резолюцію Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй "Територіальна цілісність України", схвалену 27 березня 2014 року, та ініціативу щодо проведення найближчим часом міжнародних переговорів між офіційними представниками України, Російської Федерації, Сполучених Штатів Америки та Європейського Союзу.

   2. Вважає, що зазначені переговори мають бути спрямовані на досягнення таких цілей:

   деескалацію ситуації, відвернення загрози військового вторгнення Російської Федерації на материкову частину України, відведення підрозділів Збройних Сил Російської Федерації від кордонів України та виведення російських військ з території України – Автономної Республіки Крим;

   припинення агресивних дій та підривної діяльності Російської Федерації, що ставлять під загрозу територіальну цілісність України та спрямовані на провокування сепаратистських настроїв;

   відмову Російської Федерації від ворожої пропагандистської кампанії, що спотворює факти, поширює відверту неправду та спрямована на виправдання російської агресії й втручання у внутрішні справи України;

   повернення Російської Федерації до цивілізованого поля відносин і міжнародного права, відновлення дії загальновизнаних засад міжнародного миру та безпеки;

   відмову Російської Федерації від політики реваншизму, тиску і шантажу, зокрема військового, економічного та енергетичного;

   відновлення територіальної цілісності України в межах міжнародно визнаного кордону, забезпечення суверенітету України на всій її території з Автономною Республікою Крим включно.

   3. Наголошує, що предметом міжнародних переговорів не можуть бути питання, що належать до внутрішньої компетенції України, зокрема, що стосуються конституційного ладу та адміністративно - територіального устрою України, визначення статусу і порядку застосування мов в Україні, термінів і порядку проведення виборів Президента і парламенту України, а також права самостійно визначати напрями своєї зовнішньої політики та, зокрема, свободи участі в міжнародних організаціях і союзах.

   4. Підкреслює, що у переговорах Україну повинна представляти єдина офіційна повноважна делегація, яка має керуватися цією Заявою та діяти відповідно до затверджених директив згідно із Конституцією України та чинним законодавством.

   5. Звертає увагу міжнародного співтовариства на штучність та надуманість претензій до України з боку зовнішніх сил щодо порушень в Україні прав національних меншин.

 

   В Заяві Парламенту (п. 2) чітко вказано, яких цілей треба досягти в результаті зазначених міжнародних переговорів: виведення російських військ з території України – Автономної Республіки Крим та відновлення територіальної цілісності України разом з Кримським півостровом.

   У п. 3 Заяви Парламенту сказано, що не може бути предметом цих переговорів.

   Чи виконана наведена вище Постанова?

   А на це питання треба шукати відповідь у ще одному першоджерелі під назвою "Женевська Заява від 17 квітня 2014 року" (надалі – Заява), що наведена нижче, яку схвалили повноважні представники усіх чотирьох сторін переговорів: від України – виконувач обов’язків Міністра закордонних справ України Андрій Дещиця, від Росії – Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, від ЄС – Верховний представник ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки Кетрін Ештон, від США – Державний секретар США Джон Керрі.

                Женевська Заява від 17 квітня 2014 року

   За результатами зустрічі у Женеві щодо ситуації в Україні було досягнуто домовленість стосовно першочергових конкретних кроків, що мають на меті деескалацію напруженості та відновлення безпеки всіх громадян. 

   Всі сторони зобов‘язалися утриматися від будь - яких форм насильства, залякування або провокаційних дій. Учасники зустрічі рішуче засудили та відкинули всі прояви екстремізму, расизму та релігійної нетерпимості, включаючи прояви антисемітизму.    

   Всі незаконні озброєні формування мають бути роззброєнні; всі незаконно захоплені будівлі мають бути повернуті законним власникам; всі незаконно захоплені вулиці, площі та інші громадські місця в українських містах мають бути звільнені. 

   Всім учасникам протестів і тим, хто звільнить будівлі та інші громадські місця та добровільно складе зброю, буде гарантована амністія, за виключенням тих, кого буде визнано винним у скоєнні тяжких злочинів.

   Було домовлено, що Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ буде відігравати провідну роль у сприянні українській владі та місцевим громадам у негайній реалізації цих заходів, спрямованих на деескалацію ситуації вже найближчими днями там, де це найбільш необхідно. США, ЄС та Росія зобов‘язуються підтримати цю Місію, в тому числі, шляхом надання спостерігачів.

   Анонсований конституційний процес буде всеохоплюючим, прозорим і відповідальним. Він включатиме негайне започаткування широкого національного діалогу, який охоплюватиме інтереси всіх регіонів і політичних кіл України, а також дозволить врахувати громадську думку та запропоновані зміни.   

   Учасники зустрічі підкреслили важливість економічної та фінансової стабільності в Україні та висловили готовність обговорити додаткову підтримку по мірі імплементації вищезазначених кроків.

  

   Уважно прочитавши дану Заяву, я не знайшов підтверджень, які б вказували на досягнення цілей переговорів, зафіксованих у п. 2 Заяви Парламенту. Натомість можна побачити, що конституційний процес в Україні (не конституційний лад) все - таки обговорювався у Женеві (другий абзац знизу Заяви), хоча це, як на мене, певною мірою суперечить п. 3 Заяви Парламенту. Я вже не кажу про те, яку громадську думку та запропоновані зміни має врахувати анонсований конституційний процес? Може озброєних сепаратистів? Вважаю, що цей процес можливий тільки після їхнього знищення та стабілізації ситуації в Україні.

   Про третій абзац зверху Заяви судіть самі. Лише зазначу, що формулювання в будь - яких документах не повинні містити подвійних трактувань.

   Щодо амністії. Як випливає із Заяви, вона не стосуватиметься тяжких злочинів. Ознайомившись з проектом Закону №4667 - 3 від 18 квітня 2014 року, внесеного до Парламенту Кабінетом Міністрів України, мені видається, що в ньому вказано про відсутність амністії за особливо тяжкі злочини, а це означає, що ті, хто скоїв тяжкі злочини (покарання від 5 до 10 років позбавлення волі), не будуть покарані: йдеться про ту категорію людей, які зі зброєю в руках (російські військовослужбовці – диверсанти і найманці та місцеві зрадники – сепаратисти) на нашій території борються проти Української держави. Тобто, пропонується пробачити і амністувати бандитизм, терористичний акт, диверсію (вибухи чи підпали, спрямовані на масове знищення людей), викрадення людини, захоплення заручників, тяжкі тілесні ушкодження, розбій, вимагання, перешкоджання діяльності народного депутата України, посягання на життя державного чи громадського діяча, посягання на життя правоохоронця, перевищення влади і службових повноважень. У такому випадку Кримінальний кодекс України взагалі не потрібен, а запропонована "амністія" суперечитиме Європейській Конвенції з прав і свобод людини.  

   Але Росія цинічно плює і на цю Заяву та досягнуті домовленості, котрі, як зараз добре, видно, й не збиралася виконувати. Росія воює проти України, воює підступно, цинічно, без ознак класичної війни, методом інформаційної війни, диверсій та терору Силами спеціальних операцій (ССО) (Концепцію створення ССО України я розробив ще у 2001 році (закрита тематика) і подав керівництву держави, але до цього часу практично нічого не зроблено). Вона використала паузу до і після женевських переговорів, щоб перегрупувати сили, виробити свіжі рішення та поставити нові  завдання своїм диверсантам та їхнім поплічникам на українській території в той час, як Україна виконує не зовсім вигідні для себе (в розрізі амністії) женевські домовленості, адже євромайданівці боролися проти внутрішньоокупаційного режиму В. Януковича за гідне, європейське  життя всього нашого народу під українськими прапорами, а московська "п’ята колона" з російським очільниками - розвідниками на українській землі бореться зі зброєю в руках, беручи заручників (іноземців у тому числі), викрадаючи і вбиваючи наших мирних громадян, під російськими прапорами за розчленування України та підпорядкування її Росії. Ось основна відмінність між євромайданівцями і "мирними" сепаратистами південно - східних областей України, хоча вже зараз стає помітним той факт, що сепаратизм, який підігрівається і місцевими князьками, зосереджується переважно у двох східних областях України – Донецькій та Луганській. Щоб його пошвидше нейтралізувати, крім силових заходів, треба також посадовцям іти до тих місцевих жителів, які мирно виступають за єдину Україну (без російської фєдєрастії) та проти свавілля старої влади і поганого життя (таких є більшість), зустрічатися, розмовляти, пояснювати цілі нової центральної влади, що тільки зміцнюватиме український народ та нашу Батьківщину.

   Загалом вивчення зазначених вище першоджерел, пов’язаних з результатами багатосторонніх переговорів (про таке першоджерело, як Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 31 травня 1997 року, навіть не говоритиму, бо воно є результатом двосторонніх переговорів), дало сумну картину, оскільки всі міжнародні обіцянки, зобов’язання, гарантії, надані Україні, гарно виглядають тільки на папері – на ділі маємо пасивність, нерішучість, дволикість і ворожість окремих паперових гарантів. А це означає, що діє наступна формула: Меморандум – Резолюція – Постанова – Заява = Крим. Але Крим уже не український, а російський де - факто.

   Тому Україна сама має дуже серйозно дбати про власні національні інтереси, жорстко їх відстоювати, вести активну зовнішню політику, а не тільки реагувати на випади проти нас. Чому до цих пір по всьому світу, в першу чергу на теренах ЄС, не розгорнута масштабна інформаційна кампанія всіма можливими ресурсами, котра б доносила до людей правду про Україну та російського агресора?! Чому до цих пір світ дивиться на нас переважно через російські окуляри?! Російсько - геббельсівській пропаганді ми маємо протиставити правдиву українську інформацію.    

   Якщо українська влада не працюватиме на випередження російської політики, спрямованої на розвал і захоплення України, та дій її поплічників (сепаратистів – терористів) на нашій території, то до де - факто російського, на жаль, Криму, можуть долучитися  Донеччина та Луганщина, де все більше і більше розкручується маховик кримського сценарію, бо з боку влади там не було вчасно вжито жорстких заходів щодо зачистки озброєних терористів та захисту від їхнього розбою мирного населення цих областей, яке, у своїй більшості, не хоче до Росії.

   Антитерористична операція (АТО) під керівництвом Служби безпеки України (СБУ) не повинна передбачати слабкості, нерішучості, відпусток чи канікул, а тим паче – спостерігачів, особливо російських. Усі задіяні в ній підрозділи різних відомств разом з бойовою технікою на місцях (поза населеними пунктами) окреслюють різними способами (прапорці, стрічки, дріт, будь - які підручні засоби) межі свого перебування (блокпости), всіх про це повідомляють та діють згідно Статуту гарнізонної і караульної служби ЗСУ (випадок зі знищенням сепаратистами вертольота є неприпустимим). Постановка завдань цивільними посадовцями людям у погонах має бути по - військовому чіткою, без жодних "будь ласка", "постарайтеся", "якщо вийде". Інакше військовики вестимуть себе, як цивільні. А найголовніше – жорстке, одноосібне управління всіма діями після прийняття рішення за участі відповідальних підлеглих керівників. Лев, за характером і поступками, повинен очолювати процес. Під його керівництвом навіть отара баранів перетвориться на отару левів. АТО має здійснюватися безперервно та безкомпромісно до повного знищення озброєних бандитів. І не треба зважати на російську демагогію щодо так званих мирних протестувальників у південно - східних областях України. Весь наш народ і весь світ уже побачили їхні "мирні" обличчя.

   Цинізму Росії немає меж. Яскравим підтвердженням її дволикості, нахабності і цинічності є  багаторічна антитерористична операція на Північному Кавказі, де Росія жорстоко, геноцидно, у стилі царських каральних операцій, за путінською формулою "мочіть в сортірє", зачистила Чечню і продовжує тероризувати суміжні з нею землі, особливо Дагестан, бо вважає їх своїми за міжнародним правом, анексувавши також де - факто частину території іншої держави – Абхазію та Південну Осетію, які за тим же міжнародним правом належать Грузії.

   І після цих злочинів та анексії частини української території – Криму Росія нахабно повчає Україну, як їй наводити порядок на своїй землі. Хоча жодна країна, не кажучи вже про Росію, не терпіла б так довго, як Україна, інспірований ззовні на своїй території збройний безлад, проводячи навіть переговори з терористами, і це при тому, що у всьому світі перемовин з терористами не ведуть (хіба що для маскування) – їх знищують.

   Росія також тримає біля східних кордонів України ударне угрупування своїх військ, як зовнішнє прикриття своєї ж диверсійної спецоперації на українській суверенній території та постійну загрозу вторгнення на нашу землю (зараз це вторгнення матиме для неї страшні наслідки, бо Збройні Сили України (ЗСУ) розгорнули ешелоновану оборону, а наш збройний спротив окупації дасть поштовх партизанським діям в самій Росії та подальшому її розпаду). Тому, чим швидше буде завершена АТО, знищені російські диверсанти і місцеві терористи, наведений лад у тилу ЗСУ, тим більше сил і засобів Україна зможе сконцентрувати для налагодження нормального життя наших громадян та організації належної відсічі високоймовірній російській збройній агресії.  

   Природньо, що в цій ситуації мали б спрацювати професійні гордість і честь співробітників, військовослужбовців спецпідрозділів СБУ, Національної гвардії України (колишні внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ (МВС) України) та й загалом ЗСУ (свого часу в Закон "Про боротьбу з тероризмом" я вніс новацію про залучення, при необхідності, до АТО ЗСУ), в тому числі військ спецпризначення, особливо після вторгнення на українську землю розвідувально - диверсійних підрозділів російських спецслужб і вбивства росіянами українських мирних громадян та військовослужбовців, зокрема і офіцера спецпідрозділу "Альфа" СБУ.

   Докази цьому є, як стверджує та ж СБУ, демонструючи записи перехоплених радіопереговорів та заявляючи про затриманих російських розвідників. До речі, якщо ці розвідники є в наших руках, то чому б їх реально не продемонструвати всьому світові (хоча б одного - двох), щоб вони розказали людям хто вони, з якою метою і за чиїм завданням нелегально проникли в Україну. Їхнє нерозшифровування наводить мене на думку, що між СБУ і російськими спецслужбами існує негласна домовленість про взаємообмін затриманими цінними людьми, як це було у Криму під час звільнення одного відомого київського автомайданівця.

   СБУ зараз повинна приділити максимум уваги виявленню та затриманню російської агентури, що працює на розвал України, по всій території нашої держави, в усіх органах української влади, а особливо – у силових структурах (Держприкордонслужба, Міноборони, Генштаб ЗСУ, МВС, Управління державної охорони), в т. ч. і у власних рядах. Під пильне око її контррозвідки мають також потрапити всі службовці, військовослужбовці, які призначені на ті чи інші посади за протекцією регіоналів та комуністів, бо ці дві партії є відверто проросійськими і просепаратистськими, котрі за свої антиукраїнські дії повинні бути заборонені.

   Сподіваюся також, що українська сторона розірвала угоди наших розвідок з російськими про співпрацю та облудні норми про неведення розвідувальної діяльності одні проти одних на території обидвох країн, які раніше існували, бо Росія вже давно на них наплювала і зневажає українські силові структури та їхні підрозділи спецпризначення.

   Чи може українські спецпризначенці, і не лише вони, тільки здатні влаштовувати "показуху" для наших високопосадовців на полігонах та воювати за вказівкою пахана В. Януковича під російським керівництвом з мирними українськими мітингарями - євромайданівцями, а для реального знищення озброєних російських і місцевих терористів під час АТО у них нема сил та духу?

   Надіюся, що це не так. І під ногами російських диверсантів та їх поплічників горітиме земля у прямому розумінні. А ганьба моїх побратимів - десантників з 25 повітряно - десантної бригади (свого часу, під час її передислокації з Болграда на Дніпропетровщину (цьому мною довго чинився опір з військово - політичних міркувань), я десантувався парашутним способом разом з ротою бійців і бойовими машинами десанту (БМД) на місцевий полігон), що сталася через недолугих командирів, які вели колону через населені пункти (треба було їх обходити) навіть без супроводу міліції (могла бути і з іншої області), проявили бездарність та мають бути кримінально покарані, більше не повториться. І сама бригада ще принесе славу ЗСУ та Україні, як це мало місце з одним з її підрозділів під час окупації Криму Росією і безстрашним офіцером на Донеччині, котрий вирвався з оточення сепаратистів разом з частиною техніки та особового складу. За такими офіцерами – майбутнє українських повітряно - десантних військ і ЗСУ! Це має добре розуміти наша нова влада, заохочувати таких воїнів і всебічно посилювати ЗСУ та інші структури воєнної організації держави, що йтиме на користь нашим національним інтересам і зміцнюватиме обороноздатність України.

   Самі наші люди підтримують рідне військо, багато з них діляться ледь не останньою своєю копійкою. А скільки ж для ЗСУ перерахували всі ті, хто має мільйонні, мільярдні статки? Адже таких багатіїв, які за час української незалежності різними способами набивали власні кишені грошима, в Україні є тисячі. Тільки їхніми коштами можна було б закрити добру половину оборонного бюджету. Настав час ділитися статками, здобутими за рахунок українського народу. Відповідні компетентні органи України тут явно недопрацьовують.

   Українська влада теж має жорстко відстоювати українські національні інтереси і на зовнішньому напрямку, у відносинах з НАТО, ЄС (до цих організацій нам треба вступити якомога швидше, щоб назавжди гарантувати збереження української державності та забезпечити гідне життя українським громадянам) і США, бо може вийти так, що вони потрохи допомагатимуть Україні вирішувати наші внутрішні проблеми, хоча їхнє вирішення є головним завданням, в першу чергу, для самої нашої влади, залишивши нас віч - на - віч з нашими зовнішніми проблемами в особі Росії. А має бути, переважно, навпаки. Основні зусилля НАТО, ЄС і США якраз повинні спрямовувати на допомогу Україні впоратися із зовнішньополітичними проблемами, поставивши на місце Росію, як державу - терориста, що максимально сприятиме вирішенню проблем внутрішньоукраїнських. В противному випадку, непокаране зло – російська агресія проти України – незабаром стане реальністю для деяких інших європейських країн.

   Тому українське громадянське суспільство, розбурхане Майданом, має заставити українську владу діяти рішуче, жорстко, нещадно проти російської загрози та її бойових загонів на нашій території, має сказати своє тверде слово на захист незалежності України, її національних інтересів і добра нашого народу, за відновлення нашої територіальної цілісності, щоб ніякий ворог, російсько - зовнішній чи проросійсько - внутрішній, не смів паразитувати на українській землі!