Коли СССР побудував трубопроводи для
постачання газу до Європи, то цим одразу зацікавилися компетентні органи і
військові, які розробляли різні варіанти швидкого захоплення решти ще не
окупованої Москвою Європи після переростання «холодної війни» у
«гарячу». Зрозуміло, що таке зацікавлення і подібні
окупаційні плани погоджувалися на самому верху та отримали дозвіл кремлівської
правлячої компартійної верхівки. Ось так реально, без прикрас виглядала «КПСС –
ум, чєсть і совєсть совєтской епохі». Ось такою була справжня сутність
тодішнього комуністичного режиму – тоталітарною, загарбницькою,
імперіалістичною і хижою.
Тому у 80 – х роках минулого століття у
таємних лабораторіях СССР велися наукові пошуки з метою створення
бойового отруйного газу, який у певний час «Ч» (напередодні війни) з території вже
окупованих Москвою країн Варшавського договору, із газокомпресорної станції на
кордоні Чехословаччини із ФРН або НДР із ФРН, міг бути приховано закачаний у
трубопровідну систему і поданий на територію ФРН, а звідти міг потрапити і до
інших, ще неокупованих СССР, європейських країн.
Принцип дії такого газу мав бути схожим на вже
відомі отруйні гази «Зарин», «Зоман» і так звані Vx – гази, які відносяться до
нервово – паралітичних газів. Вони не мають ані кольору, ані запаху, але мають
властивість швидко вивітрюватися і практично не залишати слідів. При цьому
навіть надзвичайно мала концентрація нервово – паралітичного газу у повітрі
стає смертельною для людини.
Найкращі військові вчені СССР, при
надзвичайному режимі таємності, працювали над тим, щоб бойовий отруйний газ «Альфа» (це одна із його умовних назв) не
згорав і не втрачав своїх властивостей навіть разом у суміші із звичайним
природним газом, який постачався із СССР (союз страждань, сліз і рабства)
до Європи.
Відомо, що совєтскіє воєнниє хімікі знайшли
потрібну формулу бойового отруйного газу, а на закритих військових заводах у
середині 80 – х років минулого століття замовлялися спеціальні ємкості для
перевезення газу «Альфа» у скрапленому вигляді.
Плани совєтскіх правітєлєй були прості
та жорстокі. Нічого не підозрюючи, всі
мешканці європейських країн, ще вільних від окупації Москвою, у тому числі
різноманітні служби забезпечення життєдіяльності громад, лікарні, школи, дитячі
заклади, військові, правоохоронці та інші споживачі, які використовують
совєтскій пріродний газ, у потрібний час ставали мішенями для нового виду
хімічної зброї.
Застосування такої зброї швидко, протягом
доби, змінювало б співвідношення сил на європейському театрі воєнних дій на
користь совєтскіх войск та їхніх підневільних союзників, яким відводилася допоміжна
роль, а міста і села окуповуваних європейських країн вимирали би буквально на
очах наступаючих зі сходу переважно совєтскіх армій, які мали би безперешкодно
займати ці населені пункти, вкриті трупами. Враховуючи характеристики газу
«Альфа», вже через півгодини після його виходу із труб у атмосферу, він втрачав
свої властивості і повітря ставало безпечним для наступаючих військ.
Після розвалу совєтской імпєріі
окупаційні плани з використанням бойового отруйного газу «Альфа» начебто теж
заморозилися, але його формула та тактика застосування і нині зберігаються
Москвою, можливо, як останній аргумент у своїх імперських амбіціях… Питання полягає лише в тому, хто, коли і як
може застосувати ці страшні технології?
Збереження залежності європейських країн від
російського газу та їхнє загравання (у вигляді різних поступок) з
Московським Кремлем, сутність якого майже не змінилася з часів Россійской
імпєріі та СССР, можуть мати для них не тільки негативні економічні,
соціальні, політичні, а й інші, набагато страшніші, гуманітарно - катастрофічні наслідки.
Думай, Європо!
Стережімось, європейці!
Будьмо пильними, люди
доброї волі!
Бережімо разом
наш спільний європейський дім!