Власник сторінки
член Наблюдательного совета Института энергетических стратегий
Розділяй і владарюй. Друзі-американці Ахметова пропонують реалізувати цей принцип в енергетиці України. Ахметову відводять роль «британської королеви» у цьому проекті.
Власне, олігарх Рінат Ахметов створив «дорадчу раду» компанії СКМ і «ДТЕК»
та зібрав туди «збитих льотчиків» - від колишнього посла США в Україні Джефрі
Паєта до колишнього спеціального представника США з питань України Курта Волкера,
а також вічного студента Андерса Аслунда, який вже 30 років готовий пустити будь-яку
країну під ніж «во ім’я реформ і ринку».
Саме це «товариство» розробило план захоплення Ахметовим рештків енергетики
України. Точніше Ахметов виступає обличчям цієї акції, але не
вигодоотримувачем. Борги на суму більше 3 млрд. дол. – це вирок для
самостійності і хрест на суб’єктності Ахметова, СКМ чи ДТЕК.
Відразу поясню чому обличчям. У випадку провалу все можна буде повісити на
Ахметова, його середовище та партнерів. Ну, все просто як не крути.
Взагалі почитайте цей «план продажу України» ().
Це дуже цікаво, пізнавально і заворожує як можна красиво вішати лапшу – лиш би
доруйнувати те, що сьогодні руйнує Росія.
Отож, існує «Біла книга» ДТЕК. Це ж треба так назвати, хаха. White paper – прийшло з маркетингу як частина стратегії компанії для вирішення конкретної
проблеми. Проблема на ім’я Україна. Не для блага, не для щастя, не для добробуту
народу.
Тому я би радше оцінював «Білу книгу» Ахметова як стратегію розграбування залишків
енергетики України. Звідси автори «білої книги» (Паєт, Аслунд, Волкер) розглядають
Україну як колонію і як територію, яку треба захопити. На жаль Ахметов як
найбільший бізнесмен України, зі званням олігарха, бере в цьому основну участь.
Переказувати повністю увесь політико-економічний маразм «білої книги» не
варто. Але потрібно зупинитись на декількох ключових моментах. Перше – руками Ахметова
хочуть фактично приватизувати компанію «Енергоатом». Радники пропонують розділити
«Енергоатом» на окремі складові. Кожна атомна електростанція (Рівненська, Південноукраїнська
і Хмельницька) будуть приватизовані і продані скоріше за все також Ахметову. І ДТЕК
буде на цьому заробляти продаючи електроенергію населенню не по об’єктивній ціні,
яка вигідна державі і суспільству, а по «ринковій» ціні.
Другий момент - це приватизація «Укргазвидобування». На жаль, компанія «Нафтогазвидобування»
Ахметова не показує потенційно високих результатів. І причина не лише у війні.
Площі виявилися не такими перспективними. Для «покращення» ситуації Ахметову
потрібно зосередити контроль над іншими частинами газовидобутку України і тому
компанію «Укргазвидобування» пустять під ніж, а, ні, приватизують.
Також з точки зору цих радників «Укргазвидобування» має бути розділена на
частини, які вже давно існують - Шебелинкагазвидобування і Полтавагазвидобування.
Можна вважати, що ці компанії будуть приватизовані.
Нарешті третій момент і не менш важливий - це приватизація підземних газових
сховищ України Так вони найбільші в Європі і вони мають велику перспективу
подальшої роботи. В принципі головна ціль – поєднати потенційний отриманий
газовий видобуток і підземні сховища і тоді можна буде створювати газовий хаб,
бізнес-майданчик, біржу для торгівлі газом.
Треба розуміти, що все це не ідея Ахметова. Все це ідеї американських
консультантів компанії СКМ і ДТЕК. Ми є свідками того, що суб'єктності у діях
СКМ і ДТЕК вже давно немає. Ахметов фактично став інструментом в руках цих
представників і вони відповідно просувають план колонізації України.
Зрештою,
нічого нового. США завжди цікавили сховища газу, видобуток газу і АЕС. Більше
нічого. Звичайний цинізм. Що хочу звернути увагу. Без жодного сорому всі ці
радники Ахметова говорять про державне майно як фактично своє – треба поділити,
треба продати, треба забрати.
Єдине
питання: що скаже Трамп, який просуває альтернативний план?
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.