Кастинг президента Усика

Подивився на Усика і Трампа. Порадів за обох. Несподіваний візит боксера Усика у Овальний кабінет президентів США – це варто розцінювати виключно як кастинг.

А ще як інструмент для дратування і попередження Зеленському. І показати йому, що не лише він в пріоритеті для США як президент.

Просто так у кабінет президента США не заводять. І гроші за це не заплатиш. Тому щоби не розповідали і не шепотіли від Ахметова, Пінчука і квазі-європейських активістів (або як іще опоненти називають їх зневажливо «соросятами»), що це їх заслуга, то варто згадати Козьму Пруткова: якщо на клітці слона прочитаєш «буйвол» - не вір очам своїм.

Відразу можна поставити у сторону усі ці домисли та аналіз «казуса Усика» - чи піде він на вибори чи не піде. Піде. Нікуди не дінеться. І поки що йому вдається петляти між своїми реальним уявленнями і світоглядом та віртуальною Україною. Але чим ближче до виборів – тим більше ми будемо взнавати про Усика щось нове.

Після одкровень про українську мову і пропаганду, в якій, як виявилось, жив Усик – можна очікувати і появи версій, що прадіди Усика воювали у січових стрільцях або бились пліч-о-пліч з Бандерою чи Мельником (це кого перепоховали нещодавно). Але це вже все на розсуд «рекламщиків» Ахметова і Пінчука, європейських активістів, які вже намотують як акули кола навкруг Усика. Політ фантазії дозволяє створити із Усика не просто патріота, а мега-патріота. Ну вдалося же Зеленському у 2019 році ставати «грудью» на захист Булгакова, а у 20226 році махнути рукою і знести простий пам’ятник. Отож ж бо й воно.

Взагалі я вірю, що Усик дійсно не хоче йти у політику. Але клин клином вибивають. Тому його кандидатура може виявитись перспективною у розрізі сучасної політики США. Тому і топчуться навколо Усика усі кому не лінь. Та й заодно ця кандидатура є підтвердженням того, що насправді в українському суспільстві немає політичної і виборчої довіри до армії. Після ТЦК, «яєць по 17», аферистів, які обсіли армію з усіх боків – суспільство не буде однозначно ставитися до Залужного, Білецького, Буданова та інших. «Ложечки вы не брали, но осадочек остался».

Повертаючись до одкровень Усика. Можна ж було стільки не говорити. Якщо ти в політику не йдеш, то для чого із себе ліпити у США (!!! не в Україні) патріота, знавця мови та історії. На це є своє пояснення. Примітивне і просте. Якщо Зеленський, Гончаренко, Білецький, Залужний, Буданов і мільйони інших перевзулись, то що Усику не можна перевзутись? Адже при цьому можна спокійно далі розмовляти російською мовою вдома чи з друзями. Та й багато всього іншого робити. Не варто забувати, що Усик декларує (менш прямо) свою приналежність до Української православної церкви, віросповідання не декларативне, а життєве, а також близькість до керівника УПЦ митрополита Онуфрія.

Тому тактика Усика мімікрувати під сучасний стиль поведінки в Україні (показова українськість, вишиванки, мова, «код нації», нова історія) – абсолютно точно дасть свій результат. І за Усика підуть голосувати такі ж «неофіти» від Закарпаття і Галичини до Херсона та Харкова. Головне, щоб потім Ахметов з Пінчуком та квазі-європейські активісти не ображались на Усика, який їх «кидане» після виборів.

Згадуються байки про членів Політбюро СРСР до «перебудови». Після несподіваного обрання Горбачова генеральним секретарем більшість із них ніби-то (чутка все таки) іронічно говорили: а всім розповідав, що його цікавлять настриги овець. Настриги овець сьогодні – це сукупність факторів (від вишиванки до Криму).

От і Усик буде всім говорити як його змушували у Криму говорити російською мовою. Напевно ті самі, що потім продали лідеру «Кварталу 95» Зеленському квартиру у Ялті.

Тому, що іще українцям планує розповідати Усик настриги овець) – покаже час. Але лише питання віри українців: чи вони сприйматимуть за чисту монету перевзування Усика чи будуть вірити, що це йому потрібно лише для досягнення влади.