НКРЕКП – «самое слабое звено»

НКРЕКП не змогло або не захотіло виконати рішення про виплату боргу у 10 млрд. грн виробникам електроенергії із відновлюваних джерел енергії.

Тим самим НКРЕКП штовхає ринок електроенергії у черговий вир конфліктів. Або закладає бомбу сповільненої дії, яка може спрацювати вже у першій половині 2021 року. І тоді свіжий пакистанський досвід «блек-ауту» вже не буде здаватись таким далеким і чужим для української енергетики.

Ситуація далеко не оптимістична. І тому не дивно, що компанія «Укренерго» під ялинку 30 грудня 2020 року терміново укладає договір кредитної лінії з «Ощадбанком» на суму 5 млрд грн, з «Укрексімбанком» на 4 млрд. грн і з «Укргазбанком» на 1,25 млрд грн. Але у процес втручається НКРЕКП, яке планує затвердити документ про виплату отриманих коштів іншим учасникам ринку, окрім виробників ВДЕ. Куди вже простіше. Тут і схему придумувати не потрібно.

Уряд дозволив «Укренерго» отримати кредити у розмірі 11,3 млрд грн для розрахунків з ДП «Гарантований покупець» для розрахунків з усіма видами генерації. І дав під це державні гарантії. Адже заборгованість перед генерацією з боку «Укренерго» вже становить більше 33 млрд грн.

В принципі антидержавна позиція НКРЕКП – це не щось нове для ринку енергетики. Схеми на ринку торгівлі електроенергії, неоднозначні рішення по RAB тарифам, слабка позиція регулятора по тарифам на розподіл газу, підозра про участь членів комісії у схемах – таке обличчя чинного «регулятора». Зрештою, сам юридичний статус НКРЕКП є сумнівним. Адже регулятор фактично перетворився у напівлегальну структуру, із не-обраним головою комісії, контролем за НКРЕКП з боку голови енергетичного комітету Геруса в інтересах, відсутністю конкурсу щодо обрання нових членів комісії. Ось у таке «чудо-юдо» перетворилась комісія за останні півроку.

Так, звичайно, питання боргів перед виробниками альтернативної енергії – це наразі питання без відповіді. Половинчасте рішення, яке було досягнуто у минулому році, – зниження тарифів для ВДЕ та випуск ОВДП для погашення боргів перед ВДЕ – це крок вперед і два назад. Адже «роль та місце» виробників ВДЕ у системі енергобалансу Україні сьогодні абсолютно не визначено. Високі тарифи на генерацію та велика встановлена потужність (7,6 ГВт) потребують перегляду балансу виробництва електрогенерації усіма часниками ринку. Як це зробити без шкоди для всіх учасників ринку (і населення насамперед) – ніхто не знає.

Формально згідно меморандуму із виробниками ВДЕ уряд зобов’язався погасити 40% накопиченої на 1 серпня 2020 роки (норми компромісного закону №810-IX) в четвертому кварталі 2020 року, що становить 8,96 млрд грн.

Але чи так відбудеться? Фінти НКРЕКП чітко демонструють, що НКРЕКП вважає себе якщо не вищим, то рівним органом поряд із Кабінетом міністрів. А нерозуміння, яке вже зараз «намалювалось» з боку зовнішніх партнерів, - це лише початок реакції. Американська торгова палата, Європейська бізнес-асоціація і Європейсько-українське енергетичне агентство практично засудили дії НКРЕКП, але наразі прямо на вказали на винуватця такої ситуації. Безумовно, що «регулятор» сьогодні стає «пішаком», якого рухають на шаховій дошці в цілях отримати максимальну вигоду в абсолютно інших сферах діяльності (від політики до банківської справи). І саме тому питання виплати боргів виробникам ВДЕ розглядають не як технічний і обов’язковий згідно закону процес, а як інструмент для досягнення цілей. Можна вжити інше слово – шантаж. У будь-якому випадку попри складну ситуацію і неоднозначне місце ВДЕ, - точніше, до кінця не сформоване, - на карті енергетики України – так будувати стратегію щодо зеленої генерації не можна. Це просто приведе до нових конфліктів, точкових колапсів і збитків для усіх учасників енергоринку.

У всій цій історії «самое слабое звено» - це НКРЕКП. Як виявилось власної волі у регулятора немає.