Будьмо, гей!

В Україні новий мовний скандал. На 35 році незалежності, на 5 році війни.

На Потапа і Настю напали за їх позицію щодо української та російської мови. Не слухав і вважаю їх творчість специфічною, але ринок, капіталізм і слабкість творчої політики України давав і дає їм право існувати у шоу-бізі. Тому вони є і це беззаперечний факт.

Не заглиблюючись у предмет дискусії по суті вони висміюють російськомовних українців і, напевно, більше своїх колег, які різко стали україномовними і тепер цькують тих, хто не бачить потреби переходити з-під палки на українську мову. Ну от є у них така позиція. І що?

Є люди, яким обманювати легко. Вдома російською, на вулиці – українською. Бо так треба. Подалі від гріха і карикатурного мовного обмудсмена. І нічьо. А є люди, яким характер, совість, виховання, традиції, культура не дають можливість обманювати в першу чергу себе, а вже потім інших. Це не можна назвати принциповістю. Це просто інше бачення суспільного співіснування. І насправді їх дуже багато в Україні. Ну, скільки десятків мільйонів до 2022 року розмовляли російською? Куди вони поділись? Періодично під роздачу потрапляє іще одна Настя – Приходько. Тому що також піднімає або зачіпає питання української і російської мови. Але вона тут, а Потап і Настя в Іспанії.

Звичайно, що сучасна мовна політика держави, що заяви Потапа і Насті, що оцінки Гордона та подібних йому «мовних спеціалістів» - це страшний покруч і породження навіть не війни, а «культури» суспільства, подвійних стандартів, тисячолітньої історії пристосування, що у рамках Речі Посполитої, Австро-Угорської імперії, Російської імперії, СРСР.

Фу, каже Гордон, який іще пару років тому спокійно їздив на машинці із георгіївською стрічкою та Медведчуком, якого обміняли у Росію. І нічьо. Фу, кажуть прокурори, ТЦК, чиновники і просто всі хто нині клянеться у вічній любові до Зеленського. А самі спокійно собі говорять вдома і на роботі російською мовою. Мовний обмудсмен – для народу України плебсу, бидла, біомаси. СБУ і ГУР будуть рєшать питання російською. Офіс президента – російською. На свята – робочу вишиванку в зуби, руку на серце і вперед за орденами.

Фу, кажуть потужні провідні військові України і тихенько собі далі говорять російською мовою.

Фу, скажуть діти в школі. І включать стрімінг російських співаків.

Та й сам Зеленський, напевно, скаже «фу». І промовить помічникам: «Несите уже эти вышиванки. И не забудьте мне мою любимую воду поставить. А то в прошлый раз западэнскую Моршынскую налили». Ну? Все ясно?

Тому зрозуміти Потапа та Настю можна. Можна зрозуміти «Мировторця», який вносить їх у «базу». Можна зрозуміти мільйони людей, які «улюлюкають» вслід Потапу і Насті, пишуть демонстративні пости українською мовою, мовялв «я свій». Можна зрозуміти мільйони людей, які іще більше тихо ненавидять українську мову, але вчать, говорять і пишуть на ній. Бо такі часи.

Головне, що не треба забувати звідки вітер віє. Парадокс, але усі ці так звані «культурно-мовно-релігійні» питання продовжує активно рухати діаспора. І безсумнівно, що у діаспорі розуміють, що тим самим далі розколюють Україну по мовному питанню. Але ж діаспора – це просто продовження руки і політики США і ЄС по відношенню до України.

Як там кажуть? «Пам'ятай, чужинець, тут господар — українець!». Ну да, ну да…