Власник сторінки
член Наблюдательного совета Института энергетических стратегий
Історія із «будинком», «в’язницею», «місцем перебування СЗЧ» на Петропавлівській Борщагівці під Києвом – це на перший погляд рутинна подія. «Повоняють і заспокоються», - як казав ходячий мем Шкіряк.
Історія із «будинком», «в’язницею», «місцем перебування СЗЧ» на
Петропавлівській Борщагівці під Києвом – це на перший погляд рутинна подія. «Повоняють
і заспокоються», - як казав ходячий мем Зорян Шкіряк.
Ви думаєте, що народ повірить у розслідування або ж що подібних
«будинків» немає у інших областях? Скільки таких «центрів»? По 5-6 на область? 100
на Україну? Голова Офісу президента Буданов без емоцій каже, що таких будинків
існує багато. Ну да, ну да. Суспільство переконують, що це норма.
Але це ж не перша плюс-мінус схожа історія безчинств в армії. Це
дискредитує армію? Звичайно. І в результаті наступна, третя, десята подібна
«історія» може перерости у «Врадіївку», «Катю Гандзюк», «Кагарлик», «Криве
озеро», історичне «побиття студентів у 2013 на Майдані», зрештою. Кожна із цих
історій цілком могла стати «зіркою» телебачення, а зараз «зіркою» соцмереж.
Деякі історії «качали» свідомо, деякі «жили» своїм власним життям.
Наступний важливий момент – подібні історії нарівні із ТЦК
підривають не просто ставлення до армії. А перекреслюють можливу участь військових
у владі в майбутньому. Хто буде за «таких» голосувати? Будь-хто на виборах ткне
пальцем у військового і скаже, що він брав участь у катуваннях, покривав
злочинців і т.д.
І ніхто не буде думати, де хороші, а де погані. Буде факт подібних
«будівель». А зараз лише дивуються, що «збори» на армію «стоять». Не розуміючи глибинних
процесів ставлення суспільства до цих питань. Хартія, Азов, Третя штурмова,
Білецький, Залужний, Прокопенко і т.д. – та хто там буде потім розбиратися де
чесні, а де не чесні.
Паршива вівця стадо псує. Більшість армії – це звичайні українці,
які захищають свою землю. Не патріоти із пачкою шевронів у кишені. Але перед
очима мільйонів українців будуть ТЦК, подібні «в’язниці», «бикуючі» вчорашні, діючі
або фейкові військовослужбовці на дорогах, на вулицях, у кафе, у побутовому спілкуванні,
які відчувають безкарність.
Петропавлівська Борщагівка може стати переломом. А може і ні. Все
буде залежати від того, коли таку подію несподівано «помітять» посли чи
представники США, Великобританії, Німеччини, Франції, Євросоюзу і скажуть «ай-ай-ай».
Влада може себе тішити думкою, що все під контролем. Із
задоволенням читати, слухати, дивитись засуджуючі виступи про дискредитацію
армії, провокаторів та розхитування держави. Але це не змінить думки людей. Їх
відчуття. Їх нетерпимість до зла.
Та й ще вся ця «гнила» історія відбувається напередодні переговорів
в Абу-Дабі (ОАЕ) із Росією за участі США. І там знову будуть говорити не лише
про енергетику, а і про мову, церкву, вибори, політичне майбутнє України. І про
армію України, її чисельність, умови існування.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.