І це називається правда? Чи просто підступна брехня? З приводу однієї публікаці

Слідами одного мітингу

                Є у Вінниці газета. Називається «33 канал». Тиражна. Комусь подобається, комусь – не дуже. Так і має бути.

                Батьки-засновники видання позиціонують себе як представники вільної, незалежної, демократичної преси. Кажуть, що сповідують свободу слова як засадничу ідеологію.

                Я вірив цій тезі, поки не переконався, що гарне слово від гарного вчинку – відстань далекобійної гармати від цілі.

                Тепер все по-порядку. У Вінниці 29 жовтня відбувся мітинг. Брудний і ганебний. Газета «33 канал» у номері за 31 жовтня у репортажі розповіла про цей захід. Розповіла, приховавши головне – ксенофобський характер мітингу. Наче нічого особливого не трапилось. Я написав відгук. Ось він.

І це називається правда? Чи просто підступна брехня?

З приводу однієї публікації

Ах, який репортаж класний вийшов! Скільки слів, скільки букв! Який сюжет, який аналіз! Пісня! Чотири мітинги. І де? Під стінами міськради. Не треба журналісту нікуди їхати за тридев’ять земель. Просто під боком можна побувати у самісінькій гущі подій. Черпай враження в обидві пригорщі, дослухайся до розмов у натовпі, аналізуй думки промовців.

                Кореспондент «33 каналу» Тетяна Кондратьєва так і зробила. Репортаж про один з мітингів, присвячений тарифам на газ, вийшов, здавалося, вдалим. Тут багато цікавого: і як обурення громадян вирувало, і про потужні виступи палких спікерів, котрі таврували владу за тарифний геноцид. Навіть була згадка про спонтанну штовханину…

                Про все написала пані Тетяна. Про все? Я запитав її про це у телефонній розмові. І почув:

-          Про все, що варте уваги, написано. Решта – дріб’язок…

Дріб’язок? Не впевнений. Дріб’язок, який чомусь спантеличив і обурив сотні людей. І не тільки у Вінниці, а й у США, Ізраїлі, Німеччині. Навіть в Австралії. У всіх було одне-єдине питання: що, у Вінниці воскрес фюрер?

На щастя, не воскрес. А от його ідеї, точніше ідеологія воскресає. Що виголошував на мітингу, наприклад, активіст Кисіль. Він вкрай стурбований, що України вже немає, а є Хазарський каганат. Потім почав хизуватися обізнаністю про кількість євреїв, які проживали у Вінниці, починаючи аж с 1889 року. Мовляв, зайди віками заважають нормально жити. Скрізь у місті Кисілю ввижаються іудейські символи, а пам’ятник Петлюрі, на його думку, опинився за решіткою, і над ним просто знущаються (цікаво хто?). Грізний голос Кисіля потрясав площу:

-          Слухайте, іуди, попередження вам.

Ведучий мітингу М.Сіранчук теж палав люттю. Що його не влаштовувало? Не там, виявляється, розташована синагога у Вінниці. Хоч бери і мерщій перенось її в інше місце. Краще – за околицю. Та й іудейські символи по всьому місту теж викликають праведний гнів принципового пана.

Соромно і боляче писати про все те, що звучало з уст так званих активістів. Мракобісся, середньовічна маячня під вікнами міськради у повній мірі відповідали події, яку сміливо можна назвати антисемітським шабашем. До якого, як не прикро, нікому з влади і правоохоронних органів не було діла.

Ось які заголовки з’явилися у ряді ЗМІ після цього славного заходу: «Антисемітський мітинг проти підвищення цін на газ», «Вінниця: мітинг проти тарифів і євреїв», «У Вінниці мітинг проти підвищення тарифів перетворився у антисемітську акцію», «Народний мітинг проти підвищення тарифів у Вінниці. У всіх бідах обвинуватили євреїв».

Як Вам, пані Кондратьєва, такі висновки колег? Невже, на Ваш професійний погляд, все це відноситься лише до «дріб’язку»? Навіщо Вам, журналісту, вдаватися до цнотливих викрутасів і марудних ігрищ? Для чого маскувати правду? В ім’я чого не розмовляти з читачами чесно і відверто, наполохано приховувати «незручні» факти і події? Якщо те, що Ви написали правда, то слова: «Разницы нет между правдой и ложью. Если и ту, и другую раздеть» написав я, а не В.Висоцький. Втім, навіщо я згадав Володимира Семеновича? Кисіль, Сіранчук і К^о  можуть знову обуритися: у знаменитого барда, як не крути, теж єврейське коріння. Значить і він неугодний цим громадянам. Прикро, панове. І соромно.

Борис Колов

P.S. Ще одне питання спокою не дає. Чи можна після цього вірити кореспонденту Т.Кондратьєвій, яка підставила не тільки газету, а й тисячі читачів.

                Редакція висловила свою позицію і запропонувала розмістити варіант тексту, так би мовити, поліпшений і облагороджений, на сайті газети. Ось він. Милуйтеся.

Мітинги перетворились у антисемітський шабаш

Чотири мітинги в один день 29 жовтня у Вінниці. І де? Під стінами міськради. Тут багато цікавого: і обурення громадян вирувало, і потужні виступи палких спікерів звучали, які таврували владу за тарифний геноцид. Навіть була згадка про спонтанну штовханину…

            Про все написали газети. Але, на жаль, певно, не почули журналісти, що виголошував на мітингу, наприклад, активіст Кисіль. Він вкрай стурбований, що України вже немає, а є Хазарський каганат. Потім почав хизуватися обізнаністю про кількість євреїв, які проживали у Вінниці, починаючи аж с 1889 року. Мовляв, зайди віками заважають нормально жити. Скрізь у місті йому ввижаються іудейські символи, а пам’ятник Петлюрі, на його думку, опинився за решіткою, і над ним просто знущаються (цікаво хто?). Грізний голос потрясав площу:

- Слухайте, іуди, попередження вам!

Ведучий мітингу М.Сіранчук теж палав люттю. Що його не влаштовувало? Не там, виявляється, розташована синагога у Вінниці. Хоч бери і мерщій перенось її в інше місце. Краще – за околицю. Та й іудейські символи по всьому місту теж викликають праведний гнів принципового пана.

Соромно і боляче писати про все те, що звучало з уст цих активістів. Мракобісся, середньовічна маячня, антисемітський шабаш під вікнами міськради. Втім, нікому із влади і правоохоронних органів не було до цього діла.

Ось які заголовки з’явилися у ряді ЗМІ після цього заходу: «Антисемітський мітинг проти підвищення цін на газ», «Вінниця: мітинг проти тарифів і євреїв», «У Вінниці мітинг проти підвищення тарифів перетворився у антисемітську акцію», «Народний мітинг проти підвищення тарифів у Вінниці. У всіх бідах обвинуватили євреїв».

Як вам такі висновки? Невже все це не серйозна засторога?  Прикро, панове. І соромно.

Борис Колов

P.S.  Сподіваємось, що у наступних своїх виступах активісти уникатимуть тем, які можуть спровокувати міжнаціональне протистояння. Вінниця споконвіку була містом багатьох культур. Тут завжди толерантно вживались українці, поляки, євреї, вірмени, росіяни та представники інших народів. Так має бути і надалі.

            Додати нічого. Можна тільки сказати одне. Газета «33 канал», на мою думку, морально і професійно глуха. А її редколегія не має мужності, та й честі теж, щоб визнати промах і вибачитись перед читачами. Натомість послужлива рука делікатно вписує неіснуюче у моєму тексті речення. Знакове речення: "Але, на жаль, певно, не почули журналісти що виголошував на мітингу, наприклад, активіст Кисіль". Апофеоз! Цинізму. Дно! Журналістики.