Навіщо Україні окупований ефір

Поки наші хлопці «тримають небо» та лінію фронту на Сході, в столиці триває не менш масштабна битва – за мізки українців. І на цей момент, схоже, що її виграють зовсім не проукраїнські сили.

Влітку стало відомо про те, що у двох всеукраїнських телеканалів (112-й та NewsOne) змінюються власники. Й одразу ж на цих каналах стало дуже багато кума Путіна – Віктора Медведчука у найрізноманітніших формах: від новин і цитат до великих інтерв’ю в якості топ-політика. Пізніше з’явились і спростування Медведчука, і новини про передачу акцій NewsOne батьком нардепа Мураєва юристові і нардепу Андрієві Портнову в управління. І розслідування про відверто підставного власника 112 каналу – німецького продавця уживаних автомобілів. Це вже деталі. Головне – факти, а вони є не надто приємними. Чого можна чекати від таких ведучих NewsOne, як В’ячеслав Піховшек, Руслан Коцаба чи Ганна Герман, українцям мало би бути зрозуміло за замовчуванням. Так само, як і від експертів на кшталт Погребинського чи Бондаренка. Але і вони змогли додати «драйву» у вигляді включень блогера-пропагандиста Шарія. Донедавна більш врівноважений у подачі різних точок зору новинний 112 канал також почав демонструвати свою заангажованість. Серед ведучих з’явились Рабінович і Шуфрич. Скандал у соцмережах викликала поява на каналі програми частого гостя пропагандистських російських каналів Дениса Жаркіх. Ну а певна група експертів (які роздають коментарі усім підряд, в тому числі й російським ЗМІ), схоже, просто циркулює між каналами NewsOne і 112. Їх риторика часто нагадує тези російської пропаганди – українська влада слабка, Україну в Європі ніхто не підтримує, важливо відновити відносини з Росією. Та й чимало гостей та ведучих спілкуються в ефірі здебільшого російською мовою. Є і ще одна спільна риса у цих двох каналів: віднедавна в їхніх ефірах почав з’являтись такий донедавна доволі непублічний політик, як Віктор Медведчук. Велике інтерв’ю з ним вийшло і на 112 каналі 25 серпня, і на NewsOne 17 вересня. Зважаючи на те, що і Мураєв, і Рабинович, і Медведчук тепер входять до партії «За життя», їх присутність на «своїх» каналах не дивує. Натомість чомусь майже відсутня реакція (суспільства, професійного середовища, та й відповідних державних органів) на те, як змінилась політика всеукраїнських телеканалів. Насправді ситуація кричуща: відверто проросійські сили під час фактичної війни отримали контроль над таким потужним засобом впливу, як телебачення. І використовуючи імідж неупередженого медіа (особливо каналу 112), глядачам почали транслювати заангажовані та пропагандистські речі, при чому в завуальованій формі. Фактично, Україна отримала ще одну гібридну війну, але тепер вже у телевізійному просторі. Її небезпека в тому, що вона точиться за мізки, за думки людей. Адже завоювавши думки, захопити території буде вже значно легше. Лише кілька особистостей висловились про небезпеку для країни, яку несе ця ситуація з телеканалами. Але влада ігнорує ці попередження. Тож для початку всі патріотичні проукраїнські експерти і політики мали б оголосити бойкот медведчуківським проросійським каналам. Водночас, хочу висловити категоричну незгоду з позицією Анатолія Гриценка, котрий прикриваючись настановою координаційної ради своєї партії, вирішив й надалі ходити на ефіри згаданих каналів. Адже, мовляв, у нас і так всі канали підконтрольні олігархам, а свою позицію все одно потрібно якось доносити. Насправді, прийшовши на ефір такого каналу, ми легітимізуємо його пропаганду та маніпуляції. Бо довіряючи нам, глядачі довірятимуть і іншим трансльованим тезам. Оскільки йдеться про національну безпеку, хотілось би почути від відповідних органів – СБУ, Ради нацбезпеки й оборони, профільного парламентського комітету – чітку позицію щодо присутності серед українських медіа таких ЗМІ, які фактично займаються завуальованою пропагандою проти власної держави. Переконаний, що публічні попередження від цих органів, із детальними роз’ясненнями суті та широким громадським обговоренням, здатні знівелювати шкідливий вплив замаскованої пропаганди. Якщо ж ховати голову в пісок і робити вигляд, що нічого не відбувається, то новий «Майдан» можуть підняти прихильники «Тайожного союзу» і апологети русскомірських «мишебратьев». Тут уже й армія буде безсилою.