Футбол, футбол, футбол... або фактор Росії в українській політиці

фактор Росії в українській політиці буде грати тим значнішу роль, чим ближче ми будемо до виборів

Давно не є секретом той факт, що більшість українців не видалило свої акаунти в офіційно заборонених соціальних мережах “ВКонтакті” та “Однокласниках”. Той, хто має очі, бачить переповнені поїзди, що прямують на Москву та Санкт-Петербург. Причому не лише з центрального вокзалу космополітичного Києва, а й з Харкова, Одеси, Львова. Що там казати про десятки, а може й сотні автобусів, бусів та бусиків, що вдень й вночі перетинають українсько-російський кордон. І це теж цілком зрозуміло: незважаючи на офіційні заяви та запевнення, товарообіг з РФ росте, а майже половина трудових мігрантів з України працюють в Росії.

Кожний може додати щось з власного досвіду — наприклад про російські банки, підприємства і навіть мережі, які працюють в нашій країні, чи про знайомі українські бренди на полицях російських магазинів. Але навіть на цьому фоні та хвиля радощів, що прокотилася по сторінках соцмережах навіть найпатріотичніше налаштованих громадян (а деколи й по вулицях українських міст) України, викликає подив. Так, хорвати в досить непростій грі перемогли англійців. Так, захисник збірної Хорватії Домагой Вида виклав в мережі ролик з вітанням “Слава Україні!”, який в Росії і ФІФА розцінили як політичне втручання у спорт. Але масові радощі з приводу результату футбольного матчу на чемпіонаті світу, що проходить в РФ? Виходить, що всі дивляться чи бодай слідкують за мундіалем, незважаючи на майже офіційний його бойкот в Україні. Розумію, що це риторичне запитання і досить зайти в фейсбук, щоб в цьому переконатися. Матчі чемпіонату з футболу в російських містах на каналі Інтер подивилися 8,5 мільйонів українців. До них можна додати Х мільйонів тих, хто попри заборону, продовжує дивитися російські канали. Доречі, радощі щодо перемоги хорватів несподівано поєднали українців та росіян, які радіють перемозі братів-слов'ян над недружніми англійцями.

Виходить, що політика розриву з Росією підтримується в першу чергу на офіційному рівні. В масі українці як мінімум лише частково поділяють цю позицію, а тому фактор Росії в українській політиці буде грати тим значнішу роль, чим ближче ми будемо до виборів. Опозиційні політичні сили вже сьогодні оцінили значущість цього фактору, та зробили відповідні заяви — Опозиційний блок про зняття заборони з російських фільмів та серіалів, “Батьківщина” - про наміри влади використати війну в політичних цілях. З іншого боку, НАТО та ЄС дуже мляво реагують на антиросійську риторику українського політикуму та не обіцяють інтеграції країни в їхні структури, принаймні в найближчі роки.

Чи означає це зміну поглядів офіційного Києва на відносини з РФ? Скоро побачимо.