Чи були українці та поляки ворогами навіки?

Будь-яка згадка про братання викликає агресію. Україно-польсько-литовська бригада, постачання в Україну з Польщі зброї, амуніції та інших ресурсів не дають спокою росіянам.

Чи були українці та поляки ворогами навіки? Чому грубешівскька атака це маловідомий факт?

УПА чи Армія Крайова? Хто кращий? Хто правий? Хто воював краще? І хто більше постраждав? Чиї нащадки кращі? Можна з впевненістю сказати, що наші, а наші це й УПА, й Армія Крайова. На фоні останніх новин про розбіжності між українцями та поляками на історичному ґрунті, багато мови йде про речі, що нас роз’єднують. А мало хто звертає увагу на події, що об’єднують. А їх, як виявляється, чи мало.

Часи Другої світової війни минули, але збройна боротьба українського та польського народу – ні. Німецька тоталітарна машина змінилася іншою - радянською. Для боротьби з «визволителями» поляки та українці, незважаючи на етнічну боротьбу 1943-1944 роках, забули про непорозуміння та провели спільну масштабнішу акцію 1946 року в місті Грубешів.

Операція пройшла вдало, справила неабияке враження на радянську владу. Повстанцям вдалося на декілька годин відбити місто, але оволодінням ним не було їх основною метою. Забравши важливі документи, що мали інформацію про каральні акції НКВС, вони таким чином сподівалися залякати радянських псів, що чинили терор на навколишніх землях, убиваючи та катуючи польське й українське населення.

Військова конфронтація загонів УПА та ВіН(Воля та незалежність, правонаступниця Армії Крайова) завершилась. Українці та поляки змогли домовитися щодо спільних бойових дій. Здавалося, два роки тому уявити про мирні переговори було важко, постійні братовбивчі акції, ріки крові, ці події увійшли в історію як Волинська трагедія. Але їм вдалося, відкинувши все, вони домовилися. І це надихає та дає надії на майбутнє порозуміння. Після цієї операції радянські газети просто вибухнули шовінськими статтями, в яких писали про етнічну неспорідненість між українцями та поляками. Мовляв, це два різних народи, ніколи не були братами. Нічого не нагадує? Як тільки виникає якесь порозуміння між українцями та поляками в туж мить спостерігається форсований наступу російського медіа, що розповідає про «злочини кривавих бандерівців». Звичайно Росії не вигідно говорити про спільні акції, а тим більше перемоги. По-перше, це зруйнує міф про триєдине братство. Як це так українці братаються ще з поляками?

Грубешівська операція – це яскравий приклад цього братства. Пам’ять про цю подію допоможе нам забути про ті безумовно страшні події під час Другої світової війни, що відбулися між нашими народами. Чому наші предки за 2-3 роки зуміли забути, а ми через 74 роки досі торкаємося цією теми. Зрозуміло, що українцям та полякам пам’ять про події на Волині спричиняє біль, водночас приносячи задоволення – Росії. Будь-яка згадка про братання викликає агресію. Україно-польсько-литовська бригада, постачання в Україну з Польщі зброї, амуніції та інших ресурсів не дають спокою росіянам.

Головне не звертати увагу на провокації. Згадаймо марш націоналістів в Польщі. Досить неприємна подія. Поляки, що налаштовані проти українців, є лише меншістю, не слід робити поспішні висновки. Рух у напрямку братання Польщі, Литви, України є майбутнім для наших держав. А «вброси» Росії – це агонія комуністичних недобитків. Не потрібно на них акцентувати увагу.