Постачання зброї в Україну.

з початку війни, Міністерство оборони вело переговори з державами Північно-Атлантичного блоку щодо постачання зброї. І на сьогодні українська дипломатія має значний успіх у цій сфері. Помітно змінилис

Постачання зброї в Україну.

Для нікого не секрет, що в момент, коли Росія зважилася на гібридну агресію щодо України, оснащення армії нападника значно переважало розкрадений, мало фінансований стан Збройних сил України. Гаранти нашої держави з моменту проголошення незалежності до подій на Донбасі і в Криму майже не цікавилися армією. Основний відсоток озброєння – це подарунок від СРСР, який успішно «розпилювався» вищими чинами армії, а що вони не вкрали, то солдати допродавали. «Допродавалися»...

Тому, ЗСУ повинне було в першому порядку переобладнатися і виставити на кордони вояків, які змогли б захистити кордони. Вагому частину фінансів держава витратила для цієї місії, що вдарило по усім сферам країни. Звичайно, взяли участь у цьому й прості українці, що попри складну економічну ситуацію організувалися і через волонтерів докуплював предмети, які потребували військові. На нинішній час, оснащення ЗСУ дуже відрізняються від того, яким воно було на початку 2014 року, але є до чого тягтися.

Із початку війни, Міністерство оборони вело переговори з державами Північно-Атлантичного блоку щодо постачання зброї. І на сьогодні українська дипломатія має значний успіх у цій сфері. Помітно змінилися заяви Канади й США. Вашингтон у 2014 році заявляв лише про надання тільки не летальної зброї, а сьогодні готовий надати летальну оборонну зброю на що виділив з бюджету значну суму грошей – 350 мільйонів доларів. В свою чергу Оттава дозволила канадським підприємствам з виробництва зброї укладати договори з Міністерством оборони України. Не варто і забувати про низку інших партнерів, які відкрито нас підтримують протягом конфлікту з Росією, але не хочуть себе оголошувати, окрім значних поставок Литви.

Для української армії ця подія принесе досить помітні девіденти. Поява сучасної і якісної зброї збереже не одного вояка. Не весь час воювати спадщиною СРСР. Головне лише створити спеціалістів, які здатні будуть влучно випробовувати цю зброю на Донбасі для захисту наших кордонів. Поява нових ринків купівлі зброї також розширить арсенал наших військ і дозволить Міністерству оборони обирати кращі варіанти відповідно до потреб.

Що ж робить ці угоди такими особливими? Це не мала кількість снайперських гвинтівок Barett M107A1, які зможуть дати змогу показати нашим воякам зуби у снайперських дуелях і на полі бою з підготовленими солдатами Росії, й родзинка – FGM-148 «Джавелін». Ця «іграшка» відноситься до переносних протитанкових ракетних комплексів, що широко використовувалися у воєнному конфлікті в Іраку на озброєнні солдатів армії США, де і зробило собі ім’я.

Основний плюс Джавеліна – це його безпечність. Він належить до ПТРК 3 класу. Тобто після вистрілу боєць не мусить супроводжувати ракету, що не ставить під вогневу загрозу стрілка. Це значно виділяє Джавеліна порівняно з вітчизняним озброєнням. Також новітні системи, що забезпечують обхід протиракетних танкових захистів й уникнення активації системи постановки димової завіси(СПЗ) допоможуть українській армії при знищенні ворожих цілей. Що ж до мінусів, то варто відзначити декілька факторів: велику вагу,значну габаритність та ціну як ракет, так і самого Джавеліна.

Такі події ж звичайно не змогла б не прокоментувати «за порєбріком». Ще тільки, коли ідеї постачання зброї були на початку обговорень, головнокомандуючий «вєжливих чєловєчків» Путін оголосив погрози Україні. Вони стосувалися загострення конфлікту у вигляді збільшення втрат, можливо він натякав на відповідний транш зброї. Вояки ЗСУ добре знайомі з почастішіми обстрілами та нападами терористів разом із російськими солдатами на їх позиції після «гумконвоїв». Подібні заяви не раз звучали з вуст минулого працівника КГБ протягом конфлікту на Донбасі, тому при жорсткій політиці і сильній армії, вони залишаться тільки гавкотом помираючого пса, який тоне у власній нафті.