Українців майбутнє не цікавить?

Україна поступово перетворюється на державу без майбутнього. Наші співгромадяни стають щораз більш аполітичними, живуть переважно сьогоднішнім днем і таким чином… стають ворогами власним дітям!

Бо коли вони виростуть і спитають: «А чому ми живемо у такій жахливій країні?», єдиною відповіддю старшого покоління буде – «Бо нас не цікавила політика».

Згідно зі свіжими даними соціологів, сьогодні більш як 60% українців політикою не цікавляться. Особливо це стосується молоді: під час опитування, проведеного Центром Разумкова, з’ясувалось, що тільки 24% молодих людей (віком від 18 до 29 років) виявляють інтерес до політичного життя в нашій країні. Решті 76% до цього діла немає.

І це ще не межа: попереднє дослідження, проведене фахівцями GfK Ukraine, показало повну політичну апатію… 87% молодих українців! А щодо політичних лідерів, то рівень недовіри до них серед молоді є рекордним – їм абсолютно не довіряють і скоріше не довіряють ¾ наших молодих співвітчизників.

Насправді це – жахливо. Можна довго говорити про причини і мотиви таких цифр. Про те, що українці втомились від гарних обіцянок політиків та від очікувань чергового «покращення». Що багато хто давно зневірився в щирості будь-якої влади у нашій країні. І перестав сприймати потоки інформації, які (майже завжди в чиїхось інтересах) на нас виливає телевізор.

Більшості українців усе це просто набридло! Тому й відсувають від себе політиків і політичні питання. Уникають цієї «брудної сфери», щоб зайвий раз не розчаровуватись. Не дратуватись. Для багатьох таке відсторонення - просто захисна реакція. І це було б зрозуміло, якби не одне «але»: при цьому люди чомусь абсолютно не думають про майбутнє – своє і своїх дітей!

Лише заради цього варто інакше подивитись на речі. Якщо влада не виправдовує сподівань, політики не виконують обіцянок – їх треба змінювати.

Міняти владу – це нормально. Головне – робити це в абсолютно демократичний спосіб, у рамках правил і законів, як би банально це не звучало. Адже, як свідчить приклад наших двох Майданів, завдяки народному протесту владу поміняти можна. А от втримати країну перед прірвою кризи – на жаль, ні. При чому, ця криза виявлялась щоразу глибшою. Схоже, що третього такого потрясіння країна може просто не пережити.

Зрештою, коли виникає потреба змінити владу, варто концентруватись вже не на самому процесі вигнання можновладців з їх кабінетів, а на тому, хто ж прийде на їх місце. А головне – з чим прийде.

Україна гостро потребує системного підходу. Грубо кажучи, біля керма нема що робити людям, у яких немає плану, стратегічного бачення. А таким політикам попросту немає звідки взятись.

Це, можливо, когось образить, але… Ми самі винні в тому, що відбувається з країною. Бо поки українці ведуться на популізм і фантастичні обіцянки – політики саме їх і будуть виголошувати. Поки наші люди відмахуються від політики – багатьом аксакалам можна йти по третьому, четвертому чи й п’ятому колу. А для країни це коло – замкнуте. Та ж колода, ті самі обличчя – значить, усе в країні буде так само. Все це дуже просто. І дуже страшно.

Бо якщо ми справді хочемо іншої країни, помітних змін і реальних результатів – потрібно нарешті по-справжньому цікавитись політикою. Стати не просто волелюбною, а політично згуртованою нацією.  Як це після другої світової війни спромоглася зробити Японія. Як змогла сформуватись і зміцніти держава Ізраїль.

І Україна так само зможе. Всупереч песимістам і зовнішнім ворогам. До виборів насправді обмаль часу. Тож якщо ми справді хочемо щось змінити і рухатись вперед, саме час зацікавитись політикою. Аби потім не нарікати на свою безпорадність та розмовляти зі своїми дітьми, не виправдовуючись і не ховаючи очей.