Бізнес під прицілом: схеми «законного захоплення» в Україні

Підтримка бізнесу, швидке отримання дозволів на будівництво, спрощена система оподаткування, реєстрація власності, отримання нульових кредитів, сплата податків, захист прав власності, підтримка експорту, виконання контрактів, захист прав акціонерів, підтримка розвитку інновацій, прозора та справедлива судова система. Про все це українському бізнесу, на жаль, залишається тільки мріяти.

Тому, що в Україні ситуація сьогодні протилежна. Психологічний тиск, погрози, підробка документів, корупція судової гілки влади, підкуп та тиск силових структур – це все, що створює умови для рейдерських атак, захоплення і перерозподілу власності за «рамками закону».

Одним із таких привабливих підприємств для рейдерського захоплення стало київськие АТ «Томак», яке було найбільшим в Україні виробником вендінгового обладнання (автомати для продажу товарів і послуг). Вартість одного такого автомата сягає від 20 до 50 тис.грн. Такий бізнес не міг не зацікавити «спеціалістів» із захоплення підприємств через неправомірне заволодіння акціями компаній.

Прагнучи розвитку у 2009 році підприємство взяло два кредити в банку АТ «Ерсте Банк» на загальну суму 5,2 мільйона доларів. Попри складнощі через світову фінансову кризу підприємство впевнено просувалося на шляху до повного погашення  кредитних зобов’язань. Та в кінці 2012р. АТ Ерсте Банк пішов з України, а його активи унаслідував Фідобанк.

Проблеми у Томака почалися, як і у всієї країни в 2014-2015рр., коли курс долара зріс утричі, а гривневі доходи Томака залишилися на тому ж рівні, через що обслуговувати валютний кредит в повній мірі стало неможливо. На фоні зростаючого курсу долара, попри  неодноразові звернення до банку, з проханням конвертації валютних зобов’язань, у гривневі, Фідобанк залишався глухим.

 Бувший головний Офіс Фідобанку, на Великій Васильківській,10 у центрі м.Києва  виведений Адарічем на підставні компанії перед банкрутством банку

Коли у липні 2015р. дія кредитного договору між «Томаком» та «Фідобанком» закінчилася, між ними було досягнуто домовленості, про те, що залишкова на той час заборгованість у розмірі 3 850 тис.дол. США буде погашена, шляхом передачі частини нерухомості компанії у власність банку. Проте, «Фідобанк», за спиною у іншої сторони цього переговорного процесу, 24 листопада 2015 року подав заявку в реєстраційну службу на стягнення всієї нерухомості, а вже 27 листопада 2017 року Державна реєстраційна служба зареєструвала стягнення на все заставне майно  35 тис. м.кв нерухомості за 3,85 мільйона доларів. І це не зважаючи на те, що за оцінкою незалежного оцінювача майна нерухомість заводу АТ «Томак» на той час вартувала близько 15 мільйонів доларів.

Початок атаки – прихід прокурорів

Вже в грудні 2015 року АТ «Томак» подав до суду позов про скасування незаконної реєстрації та клопотання про накладання заборони здійснювати подальші перереєстрації об’єктів компанії. Як виявилось, суддя окружного адміністративного суду Києва пан Данилишин вирішив розглянути клопотання компанії на відкритому слуханні 10 грудня, про що заздалегідь повідомив представників «Фідобанку».  Пізніше, згідно з даними реєстру, стало зрозуміло, що випереджаючи ймовірну заборону, 9 грудня «Фідобанк» продав обидва об’єкти ТОВ «Вайт Енерджі», яке,  в свою чергу, за декілька годин до цього  було придбане кіпрським офшором. А вже наступного дня, Вайт Енерджі отримав кредит від Фідобанку у розмірі 120 млн.грн., який був використаний на купівлю у нього колишнього майна Томака.

Після втілення цієї афери в життя, акціонерів компанії «Томак» запросили на зустріч з власником «Фідобанку» Олександром Адарічем, який запропонував їм викупити у нього своє ж майно за 5,5 млн доларів, на що компанія не погодилась. Логічності цій афері добавляє і той факт, що не за довго до визнання Фідобанка банкрутом, останній відступив  право вимоги за іпотечним зобов’язанням до Вайт Енерджі на користь ТОВ «Фінансова компанія Візард».

Рейдерська схема стає ще більш огидною, коли за справу беруться «правоохоронні органи».  В середині грудня 2015 року до наглядової ради «Томак»  завітав такий собі Микола Петров, який відрекомендувався, як представник інтересів одного з заступників Генеральної Прокуратури України. За матеріальну винагороду він пообіцяв повернути нерухомість, якою незаконно заволодів «Фідобанк». В процесі цієї оборудки Микола Петров долучив до судового процесу юридичну компанію «Правовєст», яку відрекомендував, як таку, яка обслуговує інтереси вище згаданого заступника генерального прокурора. Через деякий час, майно дійсно повернулося законному власнику, тобто компаії Томак.

Але шансів на справедливий кінець, не виявилось. Апетити «прокурорських рішал» розгорілися і зросли, від обумовленої раніше подяки, до 15%, а пізніше і до 50% акцій підприємства. Опиратися шаленому тиску, з боку нещодавніх благодійників не було змоги. Адже, попри погрози на адресу сина одного з акціонерів, проти Томака ще була  здійснена атака з боку податкової міліції, діями якої вдало диригував працівник прокуратури Київської області Дмитро Чібісов.

Саме за сприяння цього прокурорського діяча, який на той час займав посаду начальника відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції управління нагляду за додержанням законів у кримінальних провадженнях прокуратури Київської області, заздалегідь були відкриті кримінальні справи проти посадових осіб Томака, які вилилися під час протистояння прокурорській навалі у обшуки, допити та побиття працівників підприємства.

Коли акціонери Томака погодилися на переговори з цього приводу,  на зустріч до них був делегований Артем Петрашкін, який, як згодом виявилося, раніше був помічником першого заступника Генерального прокурора Миколи Герасимюка.

«….За розлідуванням журналістів, Артем Петрашкін був помічником першого заступника Генерального прокурора Миколи Герасимюка….»

Розуміючи невідворотність ситуації, що складалася, акціонери Томака змушені були відступити і прийняти ультиматум «високих» прокурорів.

На генеральну зустріч приїхав сам Герасимюк і потиснувши руки акціонерам, запевнив їх, що від тепер всі неприємності у них позаду, позаяк він бере на себе зобов’язання з захисту вже спільного майна від зазіхань третіх сторін, особливо Фідобанку і Вайт Енержі. Між сторонами була підписана понятійна угода, згідно, якої Герасимюк, через своїх довірених осіб, на яких акціонери Томака відступили свої акції, справді брав на себе зобов’язання з захисту спільного майна. Та дочекатися виконання цих зобов’язань власникам Томака не судилося. Адже Чібісов, який тепер вийшов з тіні, і був представлений Герасимюком, як його юрист, відверто зливав всі судові справи, щодо спору між Томаком з однієї сторони та Фідобанку і Вайт Енерджі з іншої. До того ж новоспечені партнери вивели все майно на офшорні компанії, контроль над якими, через недбалість під впливом ейфорії пізніше все ж втратили.

«….Микола Герасимюк, екс-заступник Генпрокурора. Якого в літку 2017 року НАБУ підозрювало у причетності до офшорних рахунків….»

Щурі біжать з корабля, який самі ж і потопили

Коли справжні наміри Герасимюка стали більш ніж очевидними, він разом зі своєю командою, перед втечею з тонучого корабля вмовив одного з акціонерів Томака перейти разом з ним на сторону Адаріча з його Вайт Енерджі. Це пізніше Герасимюк в звичному для себе стилі «злиє і його на смітник», а на той час він йому був потрібний, для того щоб отримати безперешкодний фізичний доступ на підприємство, охорона котрого  контролювалося цим акціонером. Другого акціонера, сину якого раніше погрожували, щоб змусити до «співпраці», тепер заставили безоплатно передати всі його акції Миколі Петрову, як ми пам’ятаємо, людині того ж Герасимюка. В розмові з третім акціонером Олександром Мисишином, він зізнався, що змушений був так поступити, щоб врятувати себе і свою родину. Очевидно, що йому справді погрожували.

Залишившись на одинці зі зграєю рейдерів в погонах та банкіром, який напередодні похоронив  власний банк, третій акціонер Олександр Мисишин знайшов змогу протистояти прокурорському свавіллю і другий рік поспіль судиться з «чорними прокурорами», намагаючись відновити справедливість у судах.  І це не зважаючи на те, що до переліку корумпованих Герасимюком у цій справі Міністерства Юстиції і працівників прокуратури, серед яких діючий на той час заступник генерального прокурора Олег Залізко і теперішній прокурор Київської області Дмитро Чібісов, долучилася ще і Служба Безпеки України в особі її Головного управління в Києві і Київській обл. Окремі псевдо-служаки цього відомства вочевидь не гребують заробітками на стороні, оскільки в порушення закону, діють не в правовому полі,  нехтуючи конституційними правами громадян, які, власне, зобов’язані поважати та захищати. Так, на замовлення Герасимюка, вони відкрили кримінальне провадження за статтею 190 ч.4. І хоча підслідність за цією статтею відноситься до компетенції поліції, прокуратура Київської області, якою керує «юрист» Герасимюка, безпідставно визначила саме Головному управлінню Служби безпеки України у місті Києві та Київській області підслідність за цією статтею.

Олександр Мисишин, акціонер ПАТ «ТОМАК»

Далі цим відомством, були влаштовані показові обшуки в помешканнях та офісних приміщеннях осіб, на яких вказав всюдисущий Герасимюк. При чому, відсутність в ухвалі суду дозволу на обшук в приміщеннях, до яких навідалися співробітники СБУ не зупинило цих найманців в погонах. Очевидно, що залякування опонентів є  улюбленою фішкою пана Герасимюка. Але в цей раз не пройшло.

Вся ця історія скоріше не виняток, а вже тенденція.  І те, що в Україні є таке явище, як рейдерство, ще раз підкреслює глибину системних проблем нашої держави. Але значно обтяжує ситуацію довкола цього ганебного явища той факт, що саме представники силових відомств, використовуючи своє службове становище, дедалі впевненіше прагнуть очолити лідерство в цьому незаконному бізнесі.

Підсумовуючи цю трагічну історію, хочеться закінчити словами  з історично-важливого для кожного християнина документа Біблії. Так біблійський персонаж цар Соломон казав: «Хто копає яму, той впаде у неї, і хто буде котити на гору камінь, до того він повернеться». Чи врахував Герасимюк цю історичну мудрість в своїх розрахунках, намагаючись будь-що запроторити до в’язниці незручного для себе третього акціонера Томака покаже час. Та для всіх, хто бореться з свавіллям людей наділених владою в т.ч. в погонах, мантіях, та інших атрибутах державної влади має бути непорушним наступне правило: -  Поки ви боретеся, доти ви живете. І не має ваги те, хто вам протистоїть. Якщо за вами правда, за вами сила!

Недолюстрований Микола Герасимюк, колишній перший заступник Генерального прокурора пост майданної України.