Підзаголовок. Москва відмовляється запрошувати представників ЄС на майбутні тристоронні переговори України, США та Росії, попередньо заплановані на початок листопада в Абу-Дабі.
Брюссель запевняє, що продовжує дипломатичні зусилля, а Володимир Зеленський наголошує: без європейців неможливо домовлятися про майбутню архітектуру безпеки континенту.
«Можете купити квитки»: Москва демонстративно зачиняє двері перед Європою
Кремль знову намагається диктувати не лише умови можливого завершення війни проти України, а й те, хто взагалі має право брати участь у розмові про майбутнє європейської безпеки. Заяви помічника російського президента Юрія Ушакова про недопуск представників Європи до наступного раунду переговорів стали черговим свідченням того, що Москва прагне зберегти за собою право визначати правила дипломатичної гри.
28 жовтня Ушаков заявив російським ЗМІ, що європейців не запрошуватимуть до переговорного столу під час майбутньої зустрічі представників України, США та Росії. Його формулювання було навмисно зневажливим: європейці, мовляв, можуть приїхати, якщо придбають квитки, але місця за столом переговорів для них не передбачено.
Наступного дня речник Кремля Дмитро Пєсков підтвердив, що Москва розглядає майбутню зустріч саме як тристоронній формат. Це не випадкова дипломатична репліка. За нею стоїть принципове питання: чи може Росія, яка розв'язала повномасштабну війну проти України, одноосібно визначати коло держав, яким дозволено обговорювати наслідки цієї війни для всього європейського континенту? Адже Європейський Союз — не сторонній спостерігач. Європейські держави приймають українських біженців, фінансують оборонні потреби України, запроваджують санкції проти Росії, допомагають українській економіці та готуються до довготривалих наслідків російської агресії.
Вони також ризикують опинитися перед новими безпековими загрозами, якщо Кремль досягне своїх військових і політичних цілей. Тому спроба виключити Європу з переговорів — це не просто суперечка про дипломатичний формат. Це боротьба за право визначати майбутній порядок безпеки.
Брюссель відповідає: ми нікуди не зникли
29 жовтня у Європейській комісії відреагували на заяви Кремля. Головна речниця Єврокомісії Паула Піньо під час брифінгу в Брюсселі наголосила, що Євросоюз продовжує брати участь у дипломатичних зусиллях, спрямованих на завершення війни. «Ми брали участь і продовжуємо працювати над тим, щоб покласти край цій жахливій війні та досягти тривалого, стійкого миру», — заявила вона.
Піньо нагадала, що переговорний процес може відбуватися в різних форматах, на різних майданчиках і за участю представників різних рівнів — від глав держав до міністрів і високопосадовців.
Водночас речниця не підтвердила, чи братимуть представники ЄС участь у наступній зустрічі в Абу-Дабі. За її словами, на той момент Єврокомісія не мала додаткової інформації, але ситуація могла змінитися будь-якої миті. Ці заяви зафіксовані в офіційному записі брифінгу Єврокомісії від 29 жовтня. Така реакція Брюсселя виглядає стриманою, але за нею стоїть важливий дипломатичний сигнал: Європейський Союз не збирається визнавати за Кремлем право вирішувати, чи має Європа голос у питаннях власної безпеки.
При цьому Брюссель не оголосив про участь у наступному раунді переговорів і не став створювати враження, ніби рішення вже ухвалене. Це важливе розмежування. Європа продовжує дипломатичні зусилля, однак її присутність саме за столом майбутньої зустрічі залишається непідтвердженою.
Зеленський не відмовляється від переговорів — але не дозволяє підмінити ними європейську безпеку
Позиція Києва в цій ситуації особливо важлива. Україна зацікавлена в тому, щоб дипломатичні зусилля не перетворилися на нескінченний процес без конкретного результату. Тому Володимир Зеленський заявив, що не відмовлятиметься від тристоронньої зустрічі, навіть якщо американська сторона наполягатиме на форматі без представників Європейського Союзу.
28 жовтня під час пресконференції в Нідерландах український президент пояснив, що Україна не хоче руйнувати можливість переговорів, оскільки прагне просувати мирний процес у будь-якому форматі та якомога швидше. Але готовність Києва до тристоронньої зустрічі не означає згоди на те, щоб долю Європи вирішували без самої Європи.
Зеленський поставив запитання, яке фактично оголює всю суперечність російської позиції: як можна обговорювати нову архітектуру європейської безпеки, не залучаючи європейські держави до цього процесу? І справді, якщо майбутні домовленості стосуватимуться розміщення військ, гарантій безпеки, оборонних союзів, стримування Росії чи майбутнього НАТО, їхні наслідки безпосередньо зачеплять країни Європи.
Україна має право вимагати, щоб її інтереси не стали предметом домовленостей без її участі. Так само європейські держави мають підстави наполягати, що їхню безпеку не можна обговорювати за їхньою спиною.
Водночас необхідно розрізняти два рівні переговорів. Технічні консультації України, США та Росії можуть стосуватися конкретних питань припинення вогню, обміну полоненими, гуманітарних домовленостей і механізмів контролю. Натомість ширші угоди про майбутній порядок європейської безпеки потребуватимуть значно ширшого кола учасників. Саме ця різниця може стати ключовою в подальших дипломатичних дискусіях.
Західні медіа попереджають: Європа ризикує залишитися між Вашингтоном і Москвою
Проблема виключення Європи з переговорів привернула увагу провідних міжнародних медіа. 23 жовтня Euronews повідомило, що Європейський Союз намагається домогтися більшої ролі в переговорах щодо завершення російсько-української війни та прагне впливати на підхід Вашингтона до майбутніх домовленостей. Видання зазначило, що Брюссель розглядав можливість участі спільного представництва Європейської комісії та Європейської ради в подальших консультаціях.
28 жовтня Reuters повідомило, що Москва не визначила остаточної дати наступного раунду переговорів, а Ушаков пов'язав можливість зустрічі із ситуацією на Близькому Сході та загальним розвитком подій на фронті. Російський представник також заявив, що участь європейських переговорників не обговорювалася. Reuters звернуло увагу на принципову суперечність: Сполучені Штати очолюють дипломатичні зусилля, тоді як європейські держави, які є одними з найближчих союзників України та її найбільших військових партнерів, ризикують залишитися осторонь.
А 30 жовтня Financial Times описала розбіжності всередині самої Європи щодо того, як впливати на переговори за участю США, України та Росії. Європейські уряди побоюються, що Вашингтон і Москва можуть обговорювати рішення, які матимуть прямі наслідки для європейської безпеки, без достатнього врахування позиції європейських столиць. Видання також звернуло увагу на те, що Європа має важелі впливу — санкції, заморожені російські активи, військову допомогу Україні та перспективу її вступу до ЄС, — але не завжди демонструє єдність у використанні цих можливостей.
Це суттєве застереження. Москва може намагатися скористатися не лише розбіжностями між Європою та Сполученими Штатами, а й суперечностями всередині самого Євросоюзу. Коли одні європейські лідери шукають прямого контакту з Путіним, інші побоюються, що такі кроки послаблюють спільну позицію Заходу. Коли одні уряди вимагають жорсткішого тиску на Росію, інші більше уваги приділяють пошуку дипломатичного компромісу. Кремлю вигідно, якщо ці розбіжності перетворяться на нездатність Європи виступати єдиним фронтом.
Абу-Дабі: переговори під питанням ще до початку
На момент появи заяв Кремля наступну зустріч України, США та Росії попередньо планували провести в Абу-Дабі на початку листопада — орієнтовно з 6 до 10 листопада. Однак остаточну дату не було підтверджено. Російська сторона заявила, що на строки впливають ситуація на Близькому Сході, обстановка на фронті та інші обставини. Це означає, що невизначеність стосується не лише участі Європейського Союзу, а й самої зустрічі.
Україна, зі свого боку, висловила готовність до переговорів і зацікавленість у швидкому просуванні мирного процесу. Але дипломатична готовність Києва не може замінити політичного рішення Москви сісти за стіл переговорів і предметно обговорювати завершення війни. Не можна виключати й того, що затягування процесу дозволяє Росії вигравати час, продовжуючи бойові дії та намагаючись покращити власні позиції. Водночас без додаткових доказів було б неправильно стверджувати, що саме такою є єдина причина невизначеності щодо дати зустрічі. Проте сам факт, що майбутні переговори залежать від низки зовнішніх обставин, свідчить про крихкість нинішнього дипломатичного процесу.
Україні потрібні не просто зустрічі заради зустрічей, а конкретні результати: припинення вогню, гарантії безпеки, повернення полонених, звільнення цивільних заручників і механізми, які не дозволять Росії використати паузу для підготовки нового наступу.
Європа має важелі впливу — але чи готова ними скористатися?
Виключення з переговорного формату не означає, що Європа автоматично втрачає можливість впливати на результат. Європейський Союз і його держави-члени мають економічні, фінансові, дипломатичні та військові інструменти, які можуть відіграти вирішальну роль у будь-якому майбутньому врегулюванні.
По-перше, європейські країни залишаються важливими постачальниками військової та фінансової допомоги Україні. Без їхньої підтримки забезпечення української оборони було б значно складнішим. По-друге, санкції проти Росії та питання заморожених російських активів створюють важелі економічного тиску, які Москва не може просто проігнорувати. По-третє, перспектива вступу України до Європейського Союзу робить Брюссель одним із ключових учасників формування довгострокового політичного та економічного майбутнього України.
Але для ефективного використання цих інструментів Європі потрібна єдність. Якщо її лідери діятимуть розрізнено, Москва матиме більше можливостей маневрувати між окремими столицями, а Вашингтон — ухвалювати рішення, не враховуючи повною мірою позицію європейських партнерів. Тому головне завдання Брюсселя полягає не лише в тому, щоб домогтися запрошення на одну зустріч в Абу-Дабі. Потрібно забезпечити, щоб європейські інтереси системно враховувалися під час обговорення майбутніх гарантій безпеки, припинення вогню та механізмів стримування Росії.
Мир без Європи — це ще не гарантія миру для Європи
Кремль може наполягати на тристоронньому форматі. Вашингтон може погодитися на переговори в обмеженому колі. Україна може підтримати зустріч, аби не втрачати шанс на припинення війни. Але жоден із цих кроків не скасовує головного: майбутнє України та європейської безпеки нерозривно пов'язані.
Домовленості, які ігноруватимуть інтереси України, не забезпечать справедливого миру. Угоди, які дозволять Росії зберегти можливість нової агресії, не створять надійної системи стримування. А рішення щодо безпеки Європи, ухвалені без європейців, ризикують залишитися політичними деклараціями, за виконання яких ніхто не захоче відповідати.
Заява Єврокомісії про продовження дипломатичної роботи — це сигнал, що Брюссель не відмовляється від своєї ролі. Але тепер цього недостатньо. Європі доведеться довести, що вона здатна не тільки висловлювати занепокоєння, а й впливати на перебіг переговорів. Україна, зі свого боку, має зберігати простір для дипломатії, не дозволяючи перетворити власну готовність до миру на згоду з рішеннями, ухваленими за її спиною. Бо справжній мир — це не кулуарна домовленість сильних за рахунок слабших. Це система гарантій, у якій Україна не стає розмінною монетою, Європа не перетворюється на статиста, а Росія не отримує винагороди за агресію.
І якщо Кремль справді прагне завершення війни, йому доведеться довести це не зневажливими заявами про «квитки» до Абу-Дабі, а готовністю до змістовних переговорів, які враховуватимуть права України та безпеку всього європейського континенту.
Редакційне уточнення: станом на 30 жовтня 2026 року участь представників ЄС у наступному раунді переговорів в Абу-Дабі не підтверджена, а остаточну дату зустрічі не оголошено. Тому матеріал розмежовує підтверджені заяви сторін і аналітичні висновки щодо можливих наслідків дипломатичного формату.