Хто насправді намагається поставити антикорупційну систему на коліна?

21 листопада 2026, 12:37
Власник сторінки
Журналист
0

Свідчення генерала Сергія Дуки на парламентській ТСК, його звинувачення на адресу Василя Малюка та антикорупційних органів оголили небезпечне протистояння всередині правоохоронної системи


Гучні свідчення генерала СБУ Сергія Дуки у справі «Карфаген» поставили під сумнів прозорість взаємодії спецслужби з НАБУ та САП. Звинувачення на адресу Василя Малюка, історія контактів із кримінальним авторитетом «Криміналом» і заяви про нібито політичний тиск на президента Зеленського загострили конфлікт між силовими структурами. Чому НАБУ говорить про найбільшу загрозу у своїй історії та які відповіді мають дати учасники скандалу?

Генерал СБУ звинуватив Малюка у втручанні, а НАБУ попередило про безпрецедентну загрозу

Історія операції «Карфаген» переростає межі кримінального провадження про діяльність шахрайських кол-центрів, наркобізнесу та можливе зрощення злочинного середовища з правоохоронними структурами. Тепер у центрі конфлікту опинилися колишнє керівництво СБУ, НАБУ, САП, Офіс президента і парламентська Тимчасова слідча комісія. А головне питання полягає вже не лише в тому, хто і кого прикривав, а й у тому, чи не перетворюється боротьба з корупцією на інструмент політичного тиску.

18 листопада 2026 року на засіданні ТСК Верховної Ради генерал-майор СБУ Сергій Дука, підозрюваний у справі «Карфаген», оприлюднив низку заяв, які можуть мати серйозні політичні та інституційні наслідки. Він розповів про нібито отриману від тодішнього голови СБУ Василя Малюка вказівку призупинити розслідування щодо керівництва антикорупційних органів, пояснив обставини свого знайомства з Андрієм Осіповим на прізвисько «Кримінал» і висунув звинувачення на адресу НАБУ та САП у використанні кримінальних проваджень як засобу впливу на президента Володимира Зеленського.
Однак є принципова обставина, яку не можна ігнорувати: Дука сам є фігурантом кримінального провадження і має очевидний особистий інтерес у тому, як розвиватиметься справа. Тому його свідчення необхідно розглядати не як установлені факти, а як заяви, що потребують незалежної перевірки. Водночас сам факт оприлюднення таких звинувачень на парламентській комісії вимагає відповідей від усіх названих посадовців. І саме тут виникає найбільша небезпека: якщо правоохоронні органи починають використовувати одне проти одного політичні зв'язки, компромат і кримінальні провадження, суспільство ризикує втратити довіру до всієї системи правосуддя.

Генерал проти генерала: хто наказав зупинити справи щодо НАБУ?

Найгучніша частина виступу Сергія Дуки стосувалася обставин, за яких СБУ нібито припинила активні дії щодо керівництва антикорупційних органів. За словами генерала, восени 2025 року Василь Малюк викликав його разом із заступниками Антоном Кравчуком та Андрієм Фонарюком і повідомив про необхідність призупинити просування матеріалів щодо співробітників НАБУ. Дука стверджує, що ця розмова відбулася після повернення Малюка з Офісу президента.
Важлива деталь: Дука не стверджував, що особисто чув від президента Зеленського відповідний наказ. Він також не зміг назвати посадовця Офісу президента, з яким зустрічався Малюк. Отже, безпосередньо пов'язувати цю вказівку з особистим рішенням глави держави на підставі лише цих свідчень немає підстав. Проте сама заява ставить перед суспільством принципове запитання: чи могли керівники силових структур використовувати кримінальні матеріали щодо антикорупційних органів як інструмент політичного торгу?
Дука розповів, що його підрозділ здійснював оперативний супровід матеріалів щодо директора НАБУ Семена Кривоноса, керівника САП Олександра Клименка та окремих детективів. Зокрема, генерал заявив про підготовлені матеріали стосовно Кривоноса, пов'язані з історією усиновлення дитини та давніми звинуваченнями у підкупі виборців. Однак тут є суттєві питання. За інформацією «Бабеля», Дука не зміг пояснити, чому ці обставини не були виявлені раніше, хоча йдеться про події 2009 року. Видання також звертає увагу на проблему строків давності. Крім того, за його даними, провадження щодо Кривоноса було закрите ДБР.
Інша частина розповіді стосувалася адвокатки Наталії Редіч, яку Дука пов'язував із близьким оточенням керівника САП. Генерал заявив, що його підлеглі фіксували передачу їй 10 тисяч доларів. Водночас він визнав, що не знає, чи потрапили ці кошти до суддів або прокурорів. Саме тому видавати цю історію за доведений факт корупції було б неправильно. Ще одна важлива обставина: за словами Дуки, згодом схожу рекомендацію призупинити рух матеріалів озвучив тодішній генеральний прокурор Руслан Кравченко.
Таким чином, у виступі генерала з'явилися два прізвища, які потребують особливої уваги: Василь Малюк і Руслан Кравченко. Якщо їхні розпорядження справді мали місце, суспільство має право знати, хто, на якій підставі та в чиїх інтересах втручався в роботу правоохоронної системи. Але відповідь на ці запитання повинна спиратися на документи, свідчення інших учасників і процесуальну перевірку, а не лише на заяви одного з підозрюваних.

«Кримінал» і генерал: знайомство, яке стало центральним питанням «Карфагену»

Не менш резонансною стала розповідь Дуки про його знайомство з Андрієм Осіповим, відомим у матеріалах слідства за прізвиськом «Кримінал». За версією генерала, саме Василь Малюк познайомив їх приблизно у 2020–2021 роках, коли сам обіймав посаду заступника голови СБУ та керував напрямом боротьби з корупцією й організованою злочинністю. Дука стверджує, що Малюк представив Осіпова як людину з кримінального середовища, яка може бути корисною спецслужбі. Після цього генерал отримав його номер телефону, а їхні контакти стали регулярними.
Дука пояснив, що спілкування мало виключно оперативний характер. За його словами, Осіпов нібито допомагав СБУ протидіяти кримінальним впливам, зокрема спробам організувати тюремні заворушення на початку повномасштабного вторгнення Росії. Однак генерал не зміг представити переконливих документальних підтверджень цієї версії. Він також визнав, що Осіпов неодноразово бував у його службовому кабінеті, а сам Дука допомагав йому знайомитися з окремими керівниками правоохоронних підрозділів.
І тут виникає принципова суперечність. НАБУ та САП вважають Осіпова одним з організаторів злочинної організації, яка, за версією слідства, забезпечувала функціонування шахрайських кол-центрів, наркоторгівлю, виготовлення підробленої валюти та інші незаконні оборудки. Серед інкримінованих угрупованню злочинів також фігурують викрадення людей, катування та підкуп правоохоронців.
Самому Дуці повідомлено про підозру в участі у злочинній організації з використанням службового становища. Генерал заперечує причетність до незаконного бізнесу Осіпова, знайомство з керівником «Хімпрому» Єгором Буркіним і належність йому листування, оприлюдненого НАБУ під псевдонімом «Акім». Водночас він визнав, що Осіпов відвідував СБУ та спілкувався з ним у службовому кабінеті.
Це вже не просто питання про знайомство генерала з представником кримінального світу. Це питання про межі допустимої співпраці спецслужби з кримінальними авторитетами, про документування таких контактів і про те, хто контролював їхню діяльність. Якщо людина з кримінальним минулим справді використовувалася як оперативне джерело, повинні існувати відповідні процедури, документи й контроль. Якщо ж під прикриттям оперативної роботи вибудовувалися неформальні зв'язки, це вже зовсім інша історія.

Два знищені телефони та незручні запитання до генерала

Особливої уваги заслуговує епізод, який Сергій Дука фактично підтвердив власними словами. Під час обшуку 4 листопада він знищив сокирою два мобільні телефони — свій і дружини. Пояснив це тим, що не розумів, що відбувається, і нібито хотів захистити оперативні контакти. Це визнання важливе не лише через сам факт знищення пристроїв. За версією НАБУ та САП, у телефонах могли міститися відомості, які мають значення для розслідування. Цікаво, що раніше адвокат Дуки заперечував причетність свого підзахисного до знищення телефонів, а на засіданні ТСК генерал уже визнав, що зробив це особисто.
Під час того самого обшуку виник конфлікт між детективами НАБУ та бійцями спецпідрозділу СБУ «Альфа», які охороняли генерала. Представники антикорупційних органів заявляли про перешкоджання виконанню судової ухвали. Дука натомість пояснював, що охоронці відреагували на спробу невідомих людей перелізти через паркан. Ця ситуація потребує окремої перевірки. Адже якщо озброєні співробітники спецслужби фактично блокували проведення законного обшуку, йдеться вже не про особистий конфлікт між посадовцями, а про можливе протистояння державних інституцій.

«НАБУ шантажує Зеленського»: де закінчуються факти і починаються припущення?

Найгучніші політичні звинувачення Дуки стосувалися нібито використання антикорупційними органами кримінальних проваджень для тиску на вище керівництво держави. Генерал стверджував, що НАБУ та САП перетворилися на інструмент впливу на президента, а оприлюднення резонансних розслідувань нібито має збігатися з важливими міжнародними переговорами, створюючи додаткові проблеми для української влади. Він також звинуватив бізнесмена Томаша Фіалу, власника медіагрупи, до якої належить «Українська правда», у використанні інформаційних майданчиків для популяризації НАБУ та дестабілізації ситуації в Україні.
Однак саме тут виступ генерала зіткнувся з найсерйознішою проблемою доказовості. Коли голова ТСК Олексій Гончаренко прямо запитав, чи має Дука факти, які підтверджують його твердження про шантаж президента, генерал відповів, що таких фактів у нього немає. Він назвав це власним аналітичним висновком. Тобто твердження про шантаж Володимира Зеленського не було підкріплене представленими на засіданні доказами. Так само не було продемонстровано документів, які доводили б існування спільного плану НАБУ, САП та медіа щодо політичної дестабілізації. І тут варто нагадати про фундаментальну відмінність між журналістським висвітленням кримінального провадження та політичним тиском.
Публікація інформації про підозри, обшуки, записи розмов або можливі корупційні зв'язки сама собою не є шантажем. Якщо ж хтось використовує такі матеріали для незаконного впливу на посадовців, це має бути доведено окремо. Інакше будь-яке розслідування щодо високопосадовців можна буде оголосити атакою на державу, а журналістів, які його висвітлюють, — учасниками змови. Саме така логіка становила б серйозну загрозу для свободи слова та антикорупційної системи.

Буданов, «Династія» та інші прізвища: чому ТСК перетворилася на політичну арену

Під час засідання комісії Дука порушував також питання, пов'язані з Кирилом Будановим, кооперативом «Династія», окремими посадовцями та матеріалами, які, за його словами, збиралися різними підрозділами спецслужби. Ці епізоди важливі насамперед тому, що демонструють масштаб конфлікту навколо «Карфагену». Йдеться вже не тільки про конкретних підозрюваних, а й про взаємні звинувачення між представниками силових структур, політиками та медіа. Проте тут необхідно розділяти три різні речі: згадування прізвища в матеріалах оперативної роботи, наявність певних контактів і доведення протиправної діяльності. Одне не означає автоматично іншого.
Те саме стосується згадок про давні розмови, кооперативи, призначення в СБУ та можливі зв'язки окремих політиків із фігурантами розслідування. Якщо такі відомості мають доказове значення, вони повинні бути належним чином перевірені. Якщо ж це лише інформаційні натяки, використовувати їх для формування політичних звинувачень неприпустимо. Окреме питання — прізвища народних депутатів Давида Арахамії та інших політичних діячів, які згадувалися в контексті оприлюднених матеріалів НАБУ і САП. Сам факт згадування в розмовах не є доказом причетності до злочинів.

Чому НАБУ і САП говорять про найнебезпечніший період у своїй історії?

Поки Сергій Дука намагався представити антикорупційні органи як інструмент політичного впливу, керівники НАБУ та САП публічно заявляли про протилежне: саме їхня робота опинилася під безпрецедентною загрозою. 17 листопада директор НАБУ Семен Кривонос заявив, що після другого етапу операції «Карфаген» антикорупційні органи зіткнулися з найбільш небезпечною ситуацією за весь час свого існування. За його словами, проти НАБУ та САП налаштовані численні політичні сили й фінансово-промислові групи, які можуть скористатися будь-якою можливістю, щоб зруйнувати суспільну довіру до антикорупційних інституцій.
Кривонос наголосив: саме довіра суспільства є головним ресурсом, який дозволяє цим органам працювати незалежно. Керівник САП Олександр Клименко повідомив ще одну обставину, яка на тлі заяв Дуки набуває особливого значення. За його словами, приблизно за два місяці до другого етапу «Карфагену» йому наполегливо рекомендували не продовжувати розслідування, а фактично зупинити його. Однак САП не погодилася на таку рекомендацію і продовжила роботу. «Воно не зупинилося, і воно буде продовжуватися», — заявив Клименко, наголосивши на намірі встановити всіх причетних до діяльності наркокартелів та правоохоронців, які могли забезпечувати їхнє прикриття.
Виходить надзвичайно показова ситуація. Один генерал СБУ стверджує, що антикорупційні органи використовують кримінальні провадження для політичного тиску. Керівники НАБУ та САП заявляють, що саме їм намагалися завадити розслідувати діяльність злочинних угруповань і можливі зв'язки з правоохоронцями. Обидві сторони висувають серйозні звинувачення. Але остаточну відповідь мають дати не політичні заяви, а документи, незалежні перевірки та судові рішення.

Що відбувається всередині СБУ?

Ще один важливий епізод — повідомлення про відсторонення від виконання обов'язків низки співробітників СБУ, які займалися матеріалами щодо НАБУ та САП. Про це Дука заявив на засіданні ТСК 18 листопада. Сам факт таких кадрових рішень заслуговує на увагу, адже йдеться про підрозділи, які мали забезпечувати оперативний супровід розслідувань щодо антикорупційних органів.
Після звільнення Дуки з посади виникає закономірне питання: чи проводиться повноцінна внутрішня перевірка його діяльності, його контактів із Осіповим та обставин, за яких представники спецслужби могли взаємодіяти з особами, причетними до незаконного бізнесу? Тимчасовий виконувач обов'язків голови СБУ Олександр Поклад має забезпечити не політичну розправу над попередниками, а об'єктивне встановлення обставин. Адже якщо в спецслужбі існували неформальні канали комунікації з кримінальним середовищем, необхідно з'ясувати, хто їх санкціонував, хто контролював і хто отримував від них вигоду.

23 листопада: момент істини для Малюка, Кривоноса та Клименка

Наступне засідання парламентської ТСК заплановане на 23 листопада. За повідомленнями «Бабеля» та Цензор.НЕТ, голова комісії Олексій Гончаренко запросив на нього керівників НАБУ і САП Семена Кривоноса та Олександра Клименка, колишнього голову СБУ Василя Малюка, колишнього генерального прокурора Руслана Кравченка і детектива НАБУ Руслана Магамедрасулова. Це засідання може стати значно важливішим за попереднє.
Василь Малюк повинен отримати можливість відповісти на пряме запитання: чи справді він восени 2025 року давав Дуці вказівку призупинити просування матеріалів щодо НАБУ? Руслан Кравченко має пояснити, чи існували рекомендації зупинити відповідні провадження та з яких причин вони не отримали подальшого розвитку. Керівники НАБУ і САП, зі свого боку, повинні відповісти на звинувачення генерала, пояснити походження оприлюднених матеріалів та надати аргументовані відповіді щодо всіх обставин «Карфагену». Але найголовніше — не дозволити перетворити ТСК на майданчик для взаємного політичного шантажу.

Україна не може дозволити собі війну між власними спецслужбами

У цій історії є одна обставина, яка повинна турбувати суспільство більше за всі гучні заяви. Україна веде повномасштабну війну з Росією. СБУ має протидіяти російській агентурі, диверсіям, терористичним загрозам та внутрішнім мережам впливу противника. НАБУ і САП повинні забезпечувати невідворотність відповідальності за корупцію, зокрема у владних структурах. І жодна з цих інституцій не може бути приватним інструментом політичного керівництва.
Особливо небезпечно, коли представники спецслужби та антикорупційних органів починають публічно звинувачувати одне одного у злочинах, політичних маніпуляціях та спробах шантажу президента. Адже в такій ситуації виграють не українські громадяни, не армія і не держава. Виграють ті, хто зацікавлений у руйнуванні українських інституцій, ослабленні міжнародної довіри та дискредитації боротьби з корупцією.
Не можна також забувати, що Росія традиційно використовує внутрішні конфлікти в Україні для інформаційних операцій. Проте посилання на російську пропаганду не повинно ставати універсальним виправданням для замовчування корупції чи блокування розслідувань. І тут президент Володимир Зеленський має особливу відповідальність. Його завдання — не захищати будь-якою ціною колишніх керівників СБУ, не ставати на бік НАБУ лише тому, що його керівники заявляють про політичний тиск, і не використовувати кадрові рішення для розв'язання конфліктів між силовими структурами. Він повинен гарантувати, що жодна посадова особа не зможе зупинити законне розслідування лише через власні політичні інтереси.
Так само президент має забезпечити незалежність НАБУ і САП, не втручаючись у їхню процесуальну діяльність. Історія «Карфагену» поставила перед Україною набагато серйозніше запитання, ніж з'ясування того, хто з ким знайомився, хто кому телефонував і хто які матеріали збирав. Вона змусила знову поставити питання про те, кому насправді підпорядковані українські силові структури: закону чи неформальним політичним домовленостям?
І якщо слова Дуки про вказівки Малюка підтвердяться, це буде окремий великий скандал із можливими наслідками для керівництва спецслужби. Якщо ж не підтвердяться його звинувачення на адресу НАБУ і САП, це також має бути встановлено й публічно пояснено. Але незалежно від результату цієї історії є одна річ, яка не підлягає компромісу: ані СБУ, ані НАБУ, ані САП не можуть бути недоторканними. І жодна з них не має права використовувати державні повноваження для особистого чи політичного захисту. Україні потрібні не переможці у війні між силовими відомствами, а правоохоронна система, в якій закон однаковий для генерала, детектива, прокурора, народного депутата і президента.

НАБУ показало протокол допиту генерала СБУ Дуки

За повідомленням Укрінформу, НАБУ та САП спростували заяву генерала СБУ Сергія Дуки про те, що його ніколи не допитували. Журналістам продемонстрували протокол слідчої дії. Згідно з документом, допит тривав шість хвилин і відбувався без технічної фіксації. На ньому був присутній адвокат Владислав Кулініч.
У протоколі зазначено, що Дука відмовився давати показання та відповідати на запитання до ознайомлення з матеріалами справи, які стали підставою для повідомлення йому про підозру. Генерал-майор СБУ Сергій Дука заявив про готовність пройти поліграф, щоб підтвердити свої слова щодо кримінального провадження проти нього.
Нагадаємо, генерал Сергій Дука зʼявився на засідання та відповідав на певні питання. Зокрема під час засідання Дука заявив, що дивився інтерв'ю з «Мексиканцем», однак особисто з ним не знайомий.
НАБУ затримало генерала СБУ Сергія Дуку в межах справи про хабарі від колцентрів. Затримання відбулося в рамках викриття злочинної організації за операцією «Карфаген», учасники якої систематично давали хабарі високопосадовцям правоохоронних органів за безперешкодну діяльність шахрайських колцентрів.

Матеріал підготовлено на основі виступу Сергія Дуки на засіданні ТСК 18 листопада 2026 року, а також публікацій «Української правди», «Бабеля», hromadske, Цензор.НЕТ, DW та аналітичного проєкту «ВАКС вирішив». Звинувачення, які фігурують у кримінальному провадженні, не є встановленою судом виною.

Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.
РОЗДІЛ: События в Украине
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.