А ви б хотіли бути жінкою?

Сократ любив повторювати: "Три речі можна вважати щастям: що ти людина, а не дика тварина, що ти грек, а не варвар, і що ти чоловік, а не жінка». І в наші часи такої думки дотримується більшість.

    Уявіть, що людина може сама обирати наступне  життя. Чи захочете  ви бути в ньому жінкою? Народжувати дітей, працювати на другорядній роботі, отримувати мізерну заробітну плату, терпіти насильство…

  Всесвітня акція "16 днів проти насильства", що відзначається цими днями у світі, має привернути увагу до питання: як воно бути жінкою? Легко, просто, чудово чи надзвичайно складно? Українських  жінок  часто намагаються прирівняти  до інвалідів: наголошують що їх треба любити, захищати, оберігати, надавати пільги та переваги. Так, ніби жінка якась слабка, безпорадна істота, що не здатна діяти сама. Але не законів потребують жінки. Вони потребують любові, поваги  перш за все до самої  себе.

    Насильство над жінками  не могло б існувати без мовчазної згоди самих жінок. Лише за їх добровільним бажанням – бути жертвою та об’єктом знущання, здійснюються вбивства та інші злочини. Що зробить жінка, яка любить та поважає себе, коли її вдарили чи принизили? Вона дасть здачі, викличе міліцію, розповість батькам, залишить назавжди кривдника,  іншими словами – вона більше не допустить насилля над собою.

  Що зробить жінка, яка не любить себе, коли її вдарили? Вона терпітиме, вважатиме себе винною, ховатиме синці, мовчатиме.   Мовчки зносити образи, принижуватися, чекати, боятися  - основне правило і основна помилка мільйонів жінок, які не бачать у собі людини. Своїм мовчанням вони лише спонукають насильника до більшої агресії.  Тому правильно зауважила  американський психолог Луїза Хей: «Не  мужчины делают нас жертвами, это делаем мы сами – позволяя им властвовать над собой» .

     Сьогодні, коли щохвилини в світі помирає кілька жінок від насилля, як ніколи актуально говорити  про рівень  жіночої свідомості, про повагу і любов  жінки до  своєї особистості. Інколи, дивлячись «Операція Краса» на каналі  "1+1", я бачу які труднощі з самооцінкою в українських жінок. Не післяопераційний період для них найскладніший, - зовсім ні.  Їм найважче сказати «Я люблю  себе. Я поважаю себе».  

  Вкрай низька самооцінка, невпевненість  у собі -  першопричина всіх жіночих бід. Це тому, що з дитинства дівчаток не вчать любити себе – їх вчать любити інших, йти на поступки, прощати і терпіти. "Ти ж дівчинка!" - звучить майже як вирок.  Тому насилля над жінкою зникне лише тоді, коли кожна полюбить себе. А ті, хто впевнений що це не скромно, егоїстично та гріховно, згадають слова Ісуса "Любіть інших, як самих себе".