Залужний і «Нафтогаз», або Посольські вежі

Такі цікаві і щемливі дискусії про Залужного, що виникають нові питання.

Як ви думаєте кого призначить на голову «Нафтогазу» генерал Залужний якщо стане президентом? Правильна відповідь: та в принципі не важливо, йому порадять просто хорошого реформатора.

Ну і вистачить про Залужного. Краще поглянути на статтю, де схрестили свої «мечі та орала» одні реформатори проти інших реформаторів.

Хоча, я би назвав її «грантоїди проти квазі-технократів». Принаймні, стаття де у вигляді «страшного бабая» у заголовку використовують слова «Янукович», «схеми» і «Нафтогаз» - має сприйматися лише так. Не буду згадувати непристойні анекдоти про «закопати, викопати».

Зазвичай у нас люблять розмірковувати про «вежі Кремля». Ну або «башни Кремля». Одна вежа хоче одного, інша – їй протистоїть і пропонує альтернативу. Але завжди цікавіше дивитись на «вежі» всередині країни. А у нас вони лише посольські.

І стаття про корупцію у «Нафтогазі» - це саме про посольства і їхню боротьбу за «Нафтогаз». Стаття по суті не несе як такої цінності. При цьому жодним чином не сумніваюсь, що там написано трохи правди. Але вона є просто подразником, який має полоскотати нерви Чернишова, Зеленського та його «вежі». Але вона оголює і так повну залежність внутрішнього політикуму від посольств чи то США, чи Великобританії, чи Гондурасу.

Все як завжди просто. Руками умовних «грантоїдів» хочуть спихнути Чернишова – людину Зеленського на чолі «Нафтогазу». А кого пропонують? Та в принципі того самого реформатора «Коболева», але під іншим прізвищем. А Коболева можна в прем’єри. Ну, щоб вже зовсім смішно було після самокатчика Гончарука.

Питання в тому, що навколо Залужного як колись навколо Зеленського знову збирають «офіс реформ». Не самі збираються, а їх саме збирають. Не вистачає хіба що Яресько і Маркарову із США повернути.

Ціль усіх цих реформ – принаймні якщо говорити про сектор енергетики – вивести абсолютно всі тарифи для населення і для бізнесу на так званий ринковий рівень, закрити вікно дотацій, отримати повний контроль за «Нафтогазом», «Енергоатомом», «Укренерго», постачанням і розподілом газу та електроенергії. Все. Можна «доїти» споживачів. Вчора це робили свої олігархи, завтра це будуть робити чужі олігархи. Це примітивне і спрощене пояснення красивих «реформ».

А тим часом в Україні все стабільно. На четвертому десятку держава не змінюється і знову раз за разом створює собі кумирів, будує пам’ятники, розчаровується, руйнує пам’ятники, знову створює кумирів і далі по колу. Точніше і вірніше буде сказано: шукає собі палочку-виручалочку для всіх проблем.