Громадян України, причетних до створення загроз існуванню демократичної держави, необхідно притягувати до відповідальності у встановленому законом порядку.
Тотальна війна з Росією як наслідок невмотивованої агресії Кремля зрушила в суспільстві запит на справедливе покарання осіб, які до та упродовж повномасштабного вторгнення співпрацювали з агресором. У тлі «оголошеної мети», до канцелярії Верховної Ради почали наввипередки вносити проєкти законів, які жодним чином не встановлюють сатисфакції у зрушеному питанні, ба більше – порушують верховенство права та віддаляють Україну від руху до європейського цивілізованого суспільства.
Йдеться, зокрема, про три законопроєкти № 9081, 9081-1 та 9081-2, ухвалення яких може обмежити участь в управлінні державою осіб, пов’язаних з політичними партіями, діяльність яких заборонена судом. Здавалося б, усе очевидно – якщо партія поза законом, значить і питань виникати не повинно. Але натомість вони виникають і їх чимало.
Отже, на переконання авторів спорідненої трійки законопроєктів, громадян України, пов’язаних з партіями, діяльність яких заборонена судом, необхідно обмежити у праві брати участь в управлінні державою. Йдеться про обмеження пасивного виборчого права осіб, обраних народними депутатами або депутатами місцевих рад чи сільськими, селищними, міськими головами внаслідок висування їх політичними партіями. Але чи є в цьому справедливість і чи можна обмежувати права громадян України, пов’язаних з подібними партіями? Відповідь очевидна – ні.
У цивілізованому суспільстві хибно втілювати принцип колективної вини. Провина завжди встановлюється індивідуально і винятково судовим шляхом. Звільнившись від більшовицького ярма, де людину безпідставно позбавляли численних прав, Україні не варто відроджувати давно забуті прояви тоталітаризму.
Аналізуючи запропоновані ініціативи, аналітики Української Гельсінської спілки із прав людини (яку важко звинуватити в упередженості) нагадують, що Венеційська комісія раніше підкреслила, що демократичний конституційний порядок повинен захищати себе безпосередньо через демократичне функціонування своїх інститутів, реалізацію принципу верховенства права та гарантії захисту прав людини (в тому числі заборону зловживання правами).
Спілка нагадує про Резолюцію ПАРЄ №1096 (1996) «Про заходи щодо ліквідації спадщини колишніх комуністичних тоталітарних систем», що містить Керівні принципи для забезпечення відповідності закону про люстрацію та аналогічних адміністративних заходів вимогам держави, заснованої на принципі верховенства права.
– люстрація не застосовується до виборних посад, якщо тільки з таким проханням не звернеться кандидат на виборах, бо виборці мають право обирати, кого забажають (права голосу за рішенням суду може бути позбавлений лише засуджений злочинець, і це не адміністративна люстрація, але захід кримінально-правового характеру);
– нікого не може бути піддано люстрації виключно за зв’язок з якоюсь організацією або участь у її діяльності, яка була законною на час такого зв’язку або діяльності (крім осіб, які видали накази, скоїли або значною мірою сприяли скоєнню серйозних порушень прав людини), або за особисті думки чи переконання.
Окремо Венеційська комісія висловлювалася щодо української практики позасудового механізму люстрації, зазначивши, що люстрація має бути заснована на принципі індивідуальної, а не колективної відповідальності. Те, на чому я наголошувала вище.
Таким чином, громадян України, пов’язаних з забороненими в Україні партіями і причетних «до створення загроз існуванню демократичної держави», необхідно притягувати до відповідальності у встановленому законом порядку.
Маю великий сумнів, що Венеціанська комісія оголосить схвальний відгук стосовно внесених законопроєктів. Україна гарантовано отримає зливу позовів до Європейського суду з прав людини, а згодом буде змушена виплачувати чималі компенсації.
Загалом скидається на те, що такими нетривіальними методами окремі політичні партії почали готуватися до виборів і позбуваються конкурентів замість того, щоб своїми діями покращувати життя людей, завойовувати довіру та прихильність виборців.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.