Одне з ключових завдань на перспективу – не просто відновити пошкоджені об’єкти мережі, але й розбудувати децентралізовану енергетичну систему, менш вразливу до ракетних атак.
Коли у жовтні росіяни спробували влаштувати Україні тотальний блекаут, то припустилися тієї ж помилки, що й у лютому, коли силилися захопити Київ за три дні – тотальна переоцінка можливостей. Не допомогли ані сотня іранських дронів, ані майже тисяча ракет, якими окупант гатив по енергетичній інфраструктурі.
Після різдвяних свят агресору частково посприяли лише генерал “мороз” та вивід у ремонт одного з енергоблоків на Рівненщині: як наслідок маємо брак генерації та аварійні відключення електроенергії.
І хоча енергетикам вдається досить швидко “піднімати” енергосистему, ситуація залишається вкрай складною і важко прогнозованою. Від початку атак на енергетичну інфраструктуру, росіянам вдалося пошкодити 50 підстанцій різного класу напруги та понад півсотні високовольтних ліній.
Транспортувати електроенергію стало важче, виник дефіцит мережевої потужності. Через відсутність доступу до Запорізької АЕС та ушкодження ряду інших електростанцій маємо брак генеруючої потужності. На початку року “Енергоатом” вивів у плановий капремонт один з енергоблоків АЕС, таким чином в енергосистемі працюють лише вісім з дев'яти енергоблоків, розташованих на підконтрольній території.
Відтак одне з ключових завдань на перспективу – не просто відновити пошкоджені об’єкти мережі, але й розбудувати децентралізовану енергетичну систему, менш вразливу до ракетних атак та менш залежну від традиційних генеруючих потужностей, тих же атомних станцій.
Йдеться, насамперед, про розвиток малих електростанцій та зеленої енергетики. Важливо не забувати й про вугільну галузь, яка, як не крути, залишається головною маневровою потужністю. Зрештою, якщо росіяни нарешті второпають безперспективність обстрілів наших енергетичних об’єктів, то повноцінно відновити енергосистему зможемо не раніше літа. За оцінками аналітичної команди Київської школи економіки (KSE), збитки енергетичної інфраструктури внаслідок атак росіян сягають $6,8 млрд. Ця цифра проміжна і вельми приблизна, атаки на енергосистему тривають.
Загалом, від початку війни Україна вже втратила понад третину ВВП – ще восени та влітку зупинилися ключові промислові підприємства, сконцентровані на сході, де тривають активні бойові дії. Восени загальмувала промисловість центру та на заході України через перебої з енергопостачанням. За підрахунками експертів, внаслідок ракетних атак на енергетичну інфраструктуру, ВВП зменшився ще три відсотки.
Це досить серйозний показник. Падіння промислового виробництва через брак електроенергії провокує зростання безробіття, що знекровлює бюджети, залишаючи їх без надходжень у вигляді податків. Тобто глобальна мета енергетичного терору – не лише створити проблеми Збройним Силам України та нестерпні умови для українців, але й спровокувати «голодні бунти», змусити капітулювати. Це абсолютно наївна технологія, яка не має шансів на успіх в Україні. Бізнес дуже швидко адаптувався до частих відключень, перелаштувавшись на альтернативні джерела енергопостачання, зокрема, дизельні генератори.
Проблема лише в тому, що кіловат-година «дизелю» уп’ятеро дорожча за мережеву, що суттєво зменшує рентабельність, збільшує собівартість продукції, а отже позначається на конкурентоспроможності. Це ще один економічний наслідок ракетного терору, який так чи інакше позначиться на кишенях українців. Інша проблема – у катастрофічних збитках, які несуть самі енергетичні компанії.
У грудні я побувала на двох енергетичних конференціях у Брюсселі та Відні, де іноземні донори висловлюють спринтерську готовність допомогти Україні з постачанням обладнання. Біда лише в тому, що наша енергосистема суттєво відрізняється від європейської та американської, відповідно не все західне обладнання можна швидко встановити і приєднати.
Саме тому енергетики мають бути забезпечені коштами, щоб вони самі обирати і купувати те обладнання, яке буде їм підходити. А для цього варто стабілізувати фінансову ситуацію в енергетичному секторі та забезпечити ліквідність енергокомпаній. До прикладу, через російські обстріли збитки «Укренерго» вже перевищують 70 мільярдів. Відтак існує ідея підвищити тарифи на передачу електроенергії та на диспетчеризацію для того, аби компанія могла підтримувати ці функції на належному рівні. Чи позначиться це на простих українцях? Звичайно, оскільки виробникам продукції доведеться закладати ці тарифи у собівартість.
Ще в липні, до початку масових обстрілів енергетичної системи, Президент Зеленський наголосив, що західним країнам значно дешевше створити в Україні потужну систему ППО, аніж постійно «латати» українську економіку грошима. Відтоді Україна отримала комплекси сучасні ППО, які в листопаді та грудні вберегли енергосистему від тотального блекауту. Водночас основний тягар відновлення завданої окупантом шкоди лягяє на плечі українських енергетиків, які рятують не лише енергетичну систему, але й усю українську економіку.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.