Через занадто високі тарифи на комунальні послуги в Україні масово зачиняються недержавні неприбуткові організації, що надають корекційно-розвиткові центри та освітні послуги особам з інвалідністю.
Я вже казала про те, що в проєкті державного бюджету України на 2022 рік уряд закладав лише 130 млн грн на реабілітацію дітей з інвалідністю. Ці кошти дозволяють надати послуги лише 7000 зі 170 тисяч дітей. І хоча Жіночому руху «ЗА МАЙБУТНЄ» разом із народними депутатами від партії «ЗА МАЙБУТНЄ» вдалося домогтися збільшення фінансування на 25 млн грн, що сталося вперше за останні 7 років, проблему це аж ніяк не вирішує. Більшість батьків, намагаючись повернути своїх діточок до повноцінного життя, звертається до недержавних корекційно-розвиткових центрів, які за сприяння волонтерів і благодійників надають соціальні та освітні послуги особам з особливими потребами. Натомість наразі такі центри масово зачиняються в усіх регіонах України, не витримуючи тарифних цінників за житлово-комунальні послуги.
У листопаді 2021 року Кабінет Міністрів України своєю постановою зобов’язав неприбуткові організації різних форм власності, що опікуються особами з інвалідністю, сплачувати за теплову енергію та гарячу воду за бізнес-тарифами. У результаті з 1 січня поточного року плата за комунальні послуги зросла на 67%.
Корекційно-розвиткові центри для дітей з інвалідністю вже зачинилися у Рівному, Краматорську, Києві. Перед загрозою закриття опинилися соціальні заклади Волині. Ірина Суслова проінформувала, що з огляду на критичну ситуацію депутатський корпус Луцької районної ради за ініціативою координаторки Жіночого руху «ЗА МАЙБУТНЄ» у Волинській області, депутатки Луцької міської ради Ольги Максим’як сьогодні на сесії розгляне звернення до Кабінету Міністрів України з вимогою знизити комунальні тарифи для корекційно-розвиткових центрів до рівня побутових споживачів.
«Вважаємо, що такий підхід, закладений у цій Постанові, має чітко виражений дискримінаційний характер щодо прав багатотисячної спільноти людей з особливими потребами в Україні, їхніх родин та всіх однодумців і волонтерів, які допомагають людям з особливими потребами соціалізуватися і ставати повноправними членами українського суспільства», — ідеться в тексті звернення.
Ініціатори звернення вважають, що до таких закладів треба ставитися не як до комерційних структур, а як до освітніх та соціальних закладів, що функціонують за бюджетний рахунок.
«Є дітки з інвалідністю, а є ті, яким батьки з тих чи інших причин не оформлювали інвалідність. Хоча вони можуть і не мати медичного діагнозу, проте залишаються дітками з особливими освітніми потребами. Часто це діти з нозологіями аутистичного спектру, але багато батьків не хочуть, щоб їхнім діткам давали інвалідність. Згідно з цією постановою, такі організації фактично прирівняли до бізнесу, і вони змушені платити за енергоносії за комерційними цінами. Це призведе до того, що центри будуть змушені збільшувати плату за проведені заняття. Практично всі такі центри створили або підтримують батьки, що шукали способи, людей, методики, як зробити якіснішим життя своїх дітей», — з проханням знизити комунальні тарифи для недержавних неприбуткових закладів із реабілітації осіб з інвалідністю, які функціонують на території всієї України.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.