COVID-19 відпочиватиме: сільські школи можуть не працювати взимку через холоднеч

На тлі загострення третьої хвилі пандемії COVID-19 перед Україною постала ще одна не менш серйозна загроза. Більшість із майже 15 тисяч українських шкіл, особливо сільських, не готова до зими.

Навчальні заклади потребують негайних ремонтів і капітальних реконструкцій. Місцеві громади в патовій ситуації: власних коштів вони не мають, а отримати гроші від Державного фонду регіонального розвитку не можуть.

                Зима прийде!

                Спочатку кілька цифр. В Україні 14,9 тисячі загальноосвітніх навчальних закладів. Більше половини з них приймали перших учнів у далекі 60-70-ті роки минулого століття. Майже 2/3 від усіх навчальних закладів працюють у селах та невеличких містах. Це 200 із 450 тисяч учителів.

                Більшість сільських шкіл ніколи не знала капітальних ремонтів. З нами, до речі, погоджується і Державна служба статистики України: майже чверть сільських шкіл досі не має водогону та навіть туалетів, а більша частина — гарячої води.

                На жаль, ми не можемо назвати точну кількість шкіл, споруди яких знаходяться в аварійному стані. Адже їх ніхто не рахував. А навіщо? В Україні розпочалася освітня реформа. Держава почала зачиняти школи в невеличких селах та переводити учнів до опорних навчальних закладів. Протягом шести навчальних років (2014–2020) закрилися 2,7 тисячі (понад 15%) закладів середньої освіти. І це при тому, що кількість учнів зросла на 12% (+ 454).

                Здається, уряд мав би потурбуватися про те, щоб опорні школи мали найкращу матеріально-технічну базу: сучасні теплі туалети, пластикові вікна, інженерні комунікації тощо. Але нічого такого, на жаль, не сталося.

                Школи просять тепла

                Представники місцевих громад постійно скаржаться до Жіночого руху «ЗА МАЙБУТНЄ» на низький рівень фінансового забезпечення потреб закладів середньої освіти. Натомість, за оцінками експертів Асоціації міст України, у державному бюджеті поточного року уряд скоротив обсяг освітньої субвенції регіонам на 38 млрд грн. Держава не врахувала додаткові видатки, пов’язані зі збільшенням мінімальної заробітної плати до 6,5 тис. грн. Таким чином, із тих коштів, які мали б піти на ремонт і реконструкцію будівель, місцева влада змушена розраховуватися зі вчителями.

За даними Асоціації міст України, капітальних ремонтів потребують 26,5% наявних шкіл, ремонтів покрівель — 29,9%, оновлення харчоблоків — 33,3%. Я вже не кажу про забезпечення необхідним обладнанням та інвентарем. Сучасних меблів для класних кімнат не мають 31,5% шкіл, лабораторного обладнання — 33,5%, комп’ютерної техніки — 28,7%, спортивного інвентаря — 26,8% тощо.

Пат і мат

Шкільну проблему місцевих громад мала б деякою мірою вирішити участь навчальних закладів у конкурсі інвестиційних програм і проєктів «Всеукраїнського громадського бюджету», переможці якого отримують фінансування з Державного фонду регіонального розвитку. Проте не все так просто. За умовами ДФРР, у конкурсі можуть брати участь проєкти загальною кошторисною вартістю понад 1 млн грн (якщо мова про нове будівництво — понад 5 млн грн). Тобто в разі необхідності проведення ремонту або реконструкції вартістю 500–900 тис. грн, місцеві громади опиняються в патовій ситуації: для державного бюджету сума замала, а для місцевого — завелика.

Де гроші МВФ?

Зазначу, що скорочення кількості шкіл в Україні розпочалося ще 2015 року на виконання однієї з вимог МВФ. У 2020 році уряд учергове взяв на себе зобов’язання перед МВФ щодо продовження освітньої реформи та оптимізації кількості навчальних закладів. Це передбачало подальше скорочення шкіл та звільнення педагогічних працівників.

Гроші від МВФ уряд отримав. Однак вони так і не наповнили освітню реформу фінансовим змістом. До забезпечення нормальних людських умов для навчання дітей, утеплення шкіл, проведення капітальних та поточних ремонтів справа так й не дійшла. Саме тому за ініціативою Жіночого руху «ЗА МАЙБУТНЄ» народні депутати від однойменної партії розробили та передали на розгляд бюджетному комітету пропозиції щодо суттєвого коригування у 2022 році передбачених Кабміном витрат на освіту.

Окремим рядком!

Ми пропонуємо уряду дуже слушну пропозицію — запровадити в Бюджетному кодексі нове найменування видатків КПКВК. Тобто вже в бюджеті наступного року створити окремі, цільові рядки видатків загального фонду щодо державних освітніх субвенцій місцевим бюджетам. Зокрема, пропонується створити два рядки з назвою: «Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на реконструкцію та капітальний ремонт закладів дошкільної, повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої освіти». І передбачити за двома цими рядками видатків 1,85 млрд грн.

Окремим рядком ми пропонуємо передбачити субвенцію місцевим громадам у розмірі 450 млн грн на закупівлю обладнання для проведення дистанційного навчання. Джерела покриття цих видатків є — це кредитні кошти від МВФ, додаткові надходженні від прибутку Нацбанку тощо.