Досвід різних країн показує, що найчастіше жертвами стають люди, які опинилися в складному життєвому чи фінансовому становищі. Молодь, жителі невеликих міст або сільської місцевості, безробітні та сироти.
Не маючи змоги оцінити усі ризики, пов’язані з роботою за кордоном, вони легко погоджуються на пропозицію швидкого заробітку та вірять обіцянкам про хороші умови життя і праці за кордоном. Але натомість залишаються без грошей і документів, потрапляючи у сексуальне чи трудове рабство.
Статистика говорить, що найчастіше з метою експлуатації українських громадян «продають» до Росії (60,6%), Польщі (20,4%), Італії (1,7%) та Німеччини (1,1%). Також поширена внутрішня торгівля людьми – 10,3%.
При цьому 93,3% жертв страждають від трудової експлуатації, 5,6% – від сексуального насильства, 0,7% – від примусу до жебрацтва. Крім того, з початком бойових дій на сході України все частіше фіксуються випадки, коли наших співвітчизників примушують брати участь у бойових діях.
І хоча, за даними Міжнародної організації з міграції, за останні 2 роки кількість жертв торгівлі людьми в Україні зменшилась (пік цієї кризи було зафіксовано у 2019 році – 1345 осіб), ці злочини досі залишаються серйозною проблемою, а більшість винних у них - не покараними. Одна з причин - прогалини в чинному законодавстві, завдяки яким злочинці, відбувшись невеликим терміном ув’язнення або навіть умовним строком, швидко повертаються у «бізнес».
До того ж у питанні торгівлі людьми завжди існує «проблема згоди», через що засудити злочинців буває вкрай складно. Мова йде про ситуації, коли жертва під тиском, через страх або сподіваючись на фінансову винагороду, сама погоджується на експлуатацію, не розуміючи, до чого це призведе. Так, в країнах ЄС цю перепону ліквідували шляхом ухвалення норми про те, що згода жертви на експлуатацію не береться до уваги.
Напередодні у Верховній Раді зареєстрували законопроект №5134 «Про посилення кримінальної відповідальності за торгівлю людьми», до розробки якого я також долучилася.
Він пропонує визначити як кримінальний злочин “дарування”, “оренду”, надання у “безоплатне користування”, передачу людини в рахунок погашення боргу тощо. Також пропонує збільшити мінімальний термін позбавлення волі за торгівлю людьми до 6 років (наразі мінімальний термін – лише 3 роки). Також в законопроекті встановлено, що відповідальність за торгівлю людьми має наставати незалежно від наявності згоди потерпілого на експлуатацію.
Очікуваний результат від ухвалення вказаного законопроекту не змусить довго чекати. Коли покарання за торгівлю людьми стане значно переважати зиски для зловмисників і бодай частина їх сяде за ґрати, кількість жертв має стрімко зменшитись.
Крім того, держава має більше уваги приділяти проведенню інформаційних кампаній про загрозу торгівлі людьми серед підлітків та осіб, що перебувають у групі ризику. Люди мають розуміти, яка небезпека може ховатися за пропозиціями легкого заробітку, а потрапивши у таку ситуацію знати - де шукати допомоги.