До їх розробки я долучилась спільно з народним депутатом від депутатської групи «Партія «ЗА МАЙБУТНЄ» Дмитром Лубінцем. Також над змінами працювали судді Верховного Суду України, Міністерство соціальної політики України, Держспоживслужба і представники профільних громадських організацій.
Суть змін полягає в тому, щоб збільшити покарання за дискримінаційну рекламу та чітко на законодавчому рівні визначити, яка реклама є прийнятною, а яка ні. Зокрема:
в законі будуть визначені поняття «дискримінаційна реклама» та «дискримінаційна реклама за ознакою статі»;
буде заборонено використовувати в рекламі твердження про інтелектуальну, фізичну, соціальну чи інші переваги однієї статі над іншою;
збільшено штрафи за повторне розповсюдження дискримінаційної реклами.
з’явиться можливість вимагати від брендів, що використовують дискримінаційну рекламу, публічних вибачень і спростування.
Треба зазначити, що покарання за розповсюдження дискримінаційної реклами у вигляді штрафів в Україні існує давно. Так, за даними Держпродспоживслужби, протягом останніх двох з половиною років було виявлено 390 випадків розповсюдження дискримінаційної реклами. 84 рекламних оголошень зупинили, а авторів реклами оштрафували на суму понад 3,5 млн грн. При чому в 90% випадків дискримінують саме жінок.
Водночас практика показує, що більшість українських рекламодавців на попередження про поширення дискримінаційної реклами навіть не реагують. Відповідають на такі листи лише 2 — 3% компаній. Або просто сплачують штрафи й продовжують продукувати «треш контент».
Ця статистика ще раз доводить, як далеко Україна знаходиться в питанні ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок від інших країн Західної Європи. І в першу чергу, через те, що така ситуація досі влаштовує багатьох українських споживачів або вони просто не знають, як боротися з цим явищем.
Суспільство рідко усвідомлює, чим загрожує популяризація сексизму. Хоча експерти стверджують – реклама, що пропагує знецінення жінки як норму, провокує насильство.
Для прикладу, в Німеччині не існує загальнодержавного органу, який би слідкував за поширенням дискримінаційної реклами. Але громадські організації та спілки споживачів працюють так активно, що цього вистачає. Так у Берліні кілька років тому, щоб зупинити розповсюдження реклами з сексистським підтекстом, на таких бордах по всьому місту активісти розмістили наклейки-попередження. Як наслідок, вдруге повторювати свою помилку рекламодавці не наважились.
І на завершення хочу розповісти головне – як відрізнити креатив від сексизму?
Звертайте увагу на контекст. Адже зображення жінки в рекламі косметики, наприклад, – доречне. Зображення тіла в рекламі спортзалу – також. А от дівчина в бікіні, яка рекламує сосиски, – однозначна дискримінація. Коли ми навчимося бачити цю межу, то штрафи для рекламодавців будуть не потрібні. Споживачі самостійно «покарають» бренди, що зловживають дискримінаційною рекламою, своїм гаманцем.