РІК ШМИГАЛЯ ТА МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ ОПОЗИЦІЇ

Через бурхливі події лютого-березня якось кволо пройшло обговорення року Кабміну Шмигаля

Понад те самого Шмигаля значна частина українців взагалі не знає (31% згідно з останнім опитування соціологічної групи «Рейтинг) … Більшість цілком природно критикує Уряд, адже саме він передусім відповідає за соціально-економічні питання, безпосередньо здійснює управління країною. Й до цього в українців завжди найбільше претензій.

Цей уряд критикують за погіршення рівня життя, зокрема за тарифи, за незадовільну ситуацію в енергетиці, боротьбу з ковідом та вакцинацію, за відсутність відчутного покращення рівня життя, залучення інвестицій та загалом очікуваних значних економічних зрушень. Захисники Уряду апелюють до того, що рік був дуже складним не лише для України й всього світу, а Україна втратила від пандемії ковіду менші ніж інші більш розвинені країни, апелюють до збільшення ліжок у лікарнях для ковідних хворих й розширення кола лабораторій, які можуть проводити тести, зазначають також про відносну економічну стабільність і навіть збільшення рівня середньої зарплати у доларовому еквіваленті у порівнянні з 2013 роком (441,7$ проти 408,6$ відповідно), також озвучується підвищення пенсій на 11% тощо.

Тобто можна знайти плюси та мінуси роботи чинного уряду, але те, що точно не вийде заперечувати, так це безликість, безініціативність, реакційність (тобто робота в режимі гасіння пожеж, без думок та дій спрямованих на розвиток, або бодай на випередження розв’язання очевидних проблем), а також нездатність чинного Уряду повною мірою реалізувати ухвалені рішення. І саме в цьому, на мою думку, й криється найбільша проблема Шмигаля. Адже коли уряд пасивний, а прем’єр завжди вимушений виправдовуватись й залишає багато запитань до реалізації ухвалених рішень, він стає чудовою мішенню для опозиціонерів.

Але не всі опозиціонери спроможні ефективно діяти на захист соціальних інтересів виборців, так ОПЗЖ і ЄС здебільшого скотились до вульгарної критики й пропаганди, з дуже малим відсотком конструктивних пропозицій. Хоча в цій парі більш успішними все ж були ОПЗЖ, але з закриттям каналів та припиненням мовлення одного з них навіть у ютуб, пальму першості вони втратили. На їх фоні найбільш конструктивною опозицією виглядає Батьківщина Юлії Тимошенко, яка конструктивно намагається виправити найбільш небезпечні соціально-економічні хиби уряду, піднімаючи цілком логічні питання та зауваженнями на основі фактів. Наприклад, Шмигаль тішився рішенням щодо тарифів, яке було знайдене після втручання Президента, проте в цій ситуації Уряд мав діяти превентивно й не допускати таку кризу. Але в підсумку Шмигаль так і не зміг забезпечити реалізацію ухваленої тарифної стратегії, адже в низці областей з'явились такі собі посередники, які купують дешевий газ (за словами Тимошенко, мова йде про 2 грн 60 копійок в Укргазвидобування), але продають його за ціною навіть вищою ніж встановлений розмір в 6,99. Хто мав би відреагувати й припинити подібні схеми? З огляду на це, пропонований Тимошенко законопроект 4680, який передбачає продаж українського газу населенню з рентабельністю в 30% з фіксацією самої вартості газу на рівні 2,6 грн, а також продаж газу зі сховищ за ціною закачки + транспортування, знаходить відгук серед населення. Так само небажання Уряду розібратись з виведенням з Нафтогазу 26 млрд спонукає Тимошенко до ефективних та конструктивних дій, зокрема шляхом створення ТСК в парламенті для розслідування корупції в Нафтогазі. Тут також можна згадати й ситуацію з дивною зупинкою енергоблоків атомних станцій, що призводить до імпорту електроенергії з Білорусі та РФ, тут в Тимошенко також є пропозиція у вигляді законопроекту 3739, який передбачає заборону імпорту електроенергії, посилення вітчизняної енергетики, а також забезпечення українців дешевою електроенергією. Комусь може здатись, що це популізм, але правильність її позицій полягає в тому, що ці питання не можна залишати без уваги, адже а в ситуації мовчання Уряду й відсутності переконливих аргументів з його боку ми будемо постійно повертатись до цього й втрачати державні кошти, перекладаючи збитки на українців. Нагальність та важливість цих питань для громадян кореспондується й з останніми рейтингами, які показують стабільне зростання як довіри до Леді Ю, так і електоральної підтримки.

В контексті розгляду позицій опозиційних політичних сил можна було б згадати і Голос, але по правді ця політична сила здебільшого виглядає не надто переконливо й має низку суперечностей між однопартійцями, що заважає виступати їм єдиним кулаком. Аналізувати позиції депутатських груп теж немає сенсу, оскільки вони - абсолютно кон’юктурні гравці.