Україна сьогодні знаходиться у вкрай складному становищі: епідемія коронавірусу помножена на перманентне недовиконання державного бюджету продовжують спустошувати фінансові запаси. За підсумками першого кварталу казна лише офіційно недоотримала 27 млрд.грн. Окрім того 24 березня Мінфін продав облігацій внутрішньої державної позики на суму понад 24 млрд.грн., які потрібно погасити вже в червні цього року. Митниця й податкова постійно недовиконують плани надходжень. Малий та середній бізнес в умовах карантину масово або не працює чи просто закривається і податки платити також не буде.

Тому питання завершення ринку землі, яке регулює Земельний кодекс України (ухвалений ще у 2001 році за часів Кучми) шляхом ухвалення земельного закону є логічним і правильним. Політики впродовж 20 років будували на забороні продажу земель сільськогосподарського призначення політику (тут без тавтології ніяк), гроші, кар’єри, кампанії й мали іншу силу силенну привілеїв. Й намагаються робити це й далі.

Український парламентаризм не вперше відзначається подібного роду політичними баталіями, які ми мали можливість спостерігати на останньому позачерговому засіданні. Лише минулого року таких голосувань було два: за «мовний закон» та виборчого кодексу. Відразу після остаточного голосування опозиційні депутати намагалися блокувати підписання документів в остаточній редакції спікером Верховної Ради, реєструючи постанови про скасування результатів голосування. Для блокування земельного закону таких постанов вже більше десяти. І згідно Регламенту Разумков не зможе підписати його попередньо не проголосувавши самі постанови.

Схожим способом намагаються блокувати й «антиколомойський» закон, до якого внесено рекордну кількість правок – понад 16 тисяч. І якщо земельний закон має шанси потрапити на підпис президенту найближчим часом, то щодо останнього я маю серйозні сумніви.

В умовах епідемії співпраця з МВФ – це єдино вірне рішення. Блокування можливості такої співпраці через вище перелічені механізми (постанови про скасування результатів голосування земельного закону й багатотисячні правки до «антиколомойського» закону) ніщо інше, як гра в політику.

Для довідки й розуміння ситуації з боргами. Загальна сума державного та гарантованого державою боргу - 2,047 трлн.грн., з яких МВФ ми винні лише 213 млрд.грн. Це одна десята частина усіх боргових зобов’язань. Але в останні роки співпрацю з МВФ, який дає найнижчі відсотки за кредитами, перетворили в інструмент розбрату українців. Одні вважають МВФ найбільшим з усіх існуючих злом, інші – навпаки. І останніх значно менша кількість, бо розбиратися в цифрах не так просто. А маніпулювати цифрами дуже легко.

Політичний та економічний експерт