To be or not to be надзвичайному стану?

Нині це найголовніше питання для влади. Частина виступає за, інша – проти. Одним аж свербить мати абсолютну монополію на владу (хоча її і так ого-го). Тут швидше ПИТАННЯ МОНОПОЛІЇ ВЛАДИ У ВЛАДІ.

Нині це найголовніше питання для влади. Частина виступає за, інша – проти. Одним аж свербить мати абсолютну монополію на владу (хоча її і так ого-го). Тут швидше ПИТАННЯ МОНОПОЛІЇ ВЛАДИ У ВЛАДІ. Інші – виступають проти, бо розуміють абсолютне знищення їх права впливати на ситуацію. 

Як на мене, то нагальної потреби введення надзвичайного стану поки що не має. Сьогодні у правоохоронців достатньо повноважень контролювати ситуацію. Парламент буквально минулого тижня дав їм право застосовувати і адміністративні стягнення і порушувати кримінальні справи до тих, хто не дотримується правил карантину. Беріть і працюйте. 

Втім ухвалити низку законопроектів потрібно. Найперше потрібно переглянути бюджет з метою перерозподілу кошті на державне замовлення, про що й до нині уряд мовчить. Можливо навіть і секвестр по окремих статтях (хоча це вже і буде секвестр бюджету). 

Але каменем розбрату може стати ініційований братами Стефанчуками антиепідеміологічний проект закону, яким пропонують 2 місяці засідати дистанційно і голосувати по одному.

Чому я не вважаю цю ідею маячнею?

Учора з’явилося повідомлення, що у нардепа від партії "Слуга народу" Руслана Горбенка виявили позитивний результат на Covid-19. Це третій випадок зараження коронавірусом серед народних депутатів. Горбенко в сесійній залі сидить поряд з головою фракції Арахамією та головою партії Корнієнком.

Ну і звісно ж з ДУЖЕ БАГАТЬМА іншими народними депутатами.

Фактично парламент став першою інституцією, котру масово почав косити новий вірус. Тому їм збиратися на пленарні засідання категорично не можна! І саме організація онлайн-голосування може стати виходом із цієї незвичної (читай надзвичайної) ситуації! Бо депутати банально бояться приходити під купол. Вони банально бояться заразитися хворобою. Саме Грушевського, 5 став сьогодні епіцентром коронавірусу в країні – така собі іронія долі. І у випадку зараження доведеться ще й лікуватися в Україні, бо й вилетіти не можна. 

Стефанчуки пропонують Верховній Раді дозволити на 60 днів вирішувати нагальні питання, пов’язані з протидією коронавірусній хворобі COVID 19 на засіданнях у РЕЖИМІ ВІДЕОКОНФЕРЕНЦІЇ. При чому голосувати депутати будуть по одному.

Правильний акцент, аби не спекулювали земельним та іншими питаннями також прописаний в цьому законопроекті: такі засідання можна проводити «виключно з метою розгляду законопроектів, проектів інших актів, які мають особливу важливість і пов’язані з запобіганням виникненню і поширенню, локалізацією і ліквідацією спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), забезпеченням національної безпеки та оборони, економічного добробуту та прав людини».

Нібито все! Але є одне суттєве але! Непереборне бажання політиків почубитися і в цій ситуації. І їх можна зрозуміти. Бо пробачати бездарну політику ЗЕкоманди, котра загнали державний бюджету в глибоку яму, пробивши кілька разів дно, просто неможливо!

Мова йде про рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року за N 17-рп/2002 щодо повноважності Верховної Ради України, функціонування якої «можливе лише на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій і неприпустима поза цими засіданнями і за межами сесій». І далі «Пленарні засідання це - регулярні зібрання народних депутатів України у визначений час і у ВИЗНАЧЕНОМУ МІСЦІ, що проводяться за встановленою процедурою». Хоча свого часу Віктор Медведчук проводив засідання в Українському домі.

Далі просто ставлю три крапки. Розводити галас з цього приводу не буду. Просто звертаю вашу увагу на найгостріші події, очевидцями яких ми станемо дуже скоро.

Валерій Клочок, 

політичний та економічний експерт