Останній перл, який видав чинний прем’єр (про туман в голові, профанізм й дебілізм вже згадують все менше і менше) «Хочеш купити квартири чи отримати іпотеку – мусиш торгувати наркотиками чи зброєю».
Так це те, що сказав Гончарук вчора у вечірньому ефірі на телеканалі «Україна 24».
Зараз можна багато говорити про те, що він мав на увазі, що його не правильно зрозуміли і критикани налетіли на неоліберала, що прагне змінити країну. Так. Але прем’єр-міністр, якого, як правило, сприймають буквально, так само як і президента, не має права на висловлювання, що можуть тлумачитися неоднозначно.
Далі просто можна продовжувати асоціативний ряд: країна наркоманів, наркоторговців, чорного ринку зброї, деградація і так далі. Що світле несе прем’єр і його команда? Не хочеться наганяти сумок, але останні соціологічні дослідження центру Разумкова засвідчили що більша половина українців вважають, що Україна рухається в неправильному напрямку. І це тоді, коли ще менше року тому внаслідок електоральної революції одному президенту вказали на двері а іншому, чинному, висловили довіру 73% виборців. Прецедент неймовірно високої підтримки в сучасній Україні!
Майже все, що намагається робити владна верхівка, користуючись конституційним правом одноосібно справляти владні функції, сьогодні не знаходить підтримки серед широких верств населення. Тенденційність такого роду діяльності знаходить все ширше і ширше розуміння. А відтак і задає запитання: якщо не ці то хто? Якщо не так, то як?
І справді. Це є наріжним питанням для сучасної України та виклику на її подальше існування. Ми реально стоїмо перед загрозою повного розвалу та втрати суверенітету.
Є два варіанти.
Перший. Кілька разів в історії незалежної України ми робили так: «до основания и затем». Не спрацьовує. Українці проявлять втому до ліберальних та лібертаріанських ідеологій та ідей і прагнуть опіки з боку держави на кшталт казкової Швейцарії. Згадайте під яким гаслом ми вийшли на Євромайдан – зниження тарифів. Так, саме цього більш за все прагнули українці. І вже відмова від асоціації з ЄС стала каталізатором до радикальних дій протестувальників.
Люди виставляють претензію владі на відсутність достатнього соціального захисту. Громадяни країни прагнуть відчувати себе причетними до влади та її багатств. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. І народ хоче справедливості в розподілі цього багатства.
Таку потребу суспільства потрібно задовольняти. І перший варіант її не задовольняє.
Відтак може й повинна це зробити інша, можливо нова, політична сила але іншого ідеологічного змісту й спрямування. Такою прагне стати новостворена партія Віталія Скоцика «Країна». Консервативний реформізм центристського типу, заявлений ними, має усі шанси отримати широку підтримку серед українців, як альтернатива нині існуючому безладу. Особливо коли неофіти в політиці не те, що ламають дрова, а проявляють свою ницість та нерозуміння елементарних навиків в державному управлінні. Хоча впевнені вони в своїй правоті цілком і повністю. Так, ще залишаються ті, хто свято вірить у реформу митниці Нефьодова, «розумний дефіцит» бюджету в 100 млрд.грн. від Гончарука і таке інше. Але прозріння – то питання часу. Воно настане тоді, коли торкнеться кишені кожного з нас. А це вже зовсім поряд.
В історії українського політикуму не так багато було партій, котрі сповідували консервативні принципи. Чому? – бо немодно, не на часі. Та і сам консерватизм за своєю сутністю є надто складним для однозначного сприйняття та розуміння. Це ціла філософія поколінь, котра сповідує наступність, збереження традицій, надбань, сповідує професіоналізм та ієрархію й рівність можливостей кожного громадянина на участь в управління своєю Країною. Так, це непросто. Простіше продавати «наркотики й зброю, щоб купувати нерухомість» (перепрошую, це просто сарказм).
І тому для консерваторів (прикладів успішних реформ консерваторів є чимало – та сама Маргарет Тетчер, про яку складають легенди) важливою умовою є професіоналізм та наступність. Консерватори всюди і у всі часи протиставлялися «владі неталановитої більшості», котра править країною. Особливо країною, що постала перед загрозою знищення.
Ніщо не нагадує?
Так це гасло несе на своєму прапорі Порошенко, прикриваючись євроінтеграційними прагненнями., що дедалі складніше сприймаються українським суспільством. Але гучний Brexit - то лише початок надто складного шляху Європейського Союзу. Це тема для написання багатьох томів наукових праць, статей та лекцій, предмет обговорення в колах професіоналів та на кухні з друзями й родичами. Сучасний лібералізм переживає кризу. Але має усі шанси конкурувати з консерватизмом . І саме ця конкуренція може стати рушієм розвитку Країни.
«Не дати ДУРНЯМ ЧИ НЕГІДНИКАМ створити умови, які унеможливлять будь-який підступ до доброго життя, яке стане можливим хіба що для поодиноких постатей та представників влади». На цьому гаслі нова партія консервативного спрямування має усі шанси стати наступною політичною силою 73-х відсотків, які дуже скоро втратить Слуга народу. Чи стане такою силою нова партія Країна? –покаже час.
Політичний та економічний експерт
Валерій Клочок
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.