Власник сторінки
Политический и экономический эксперт
Что день грядущий нам готовит? Бо не Богданом-Єрмаком єдиними живе Україна. Попереду глобальна приватизація.
Рушійною силою приватизації державних об’єктів в Україні був і залишається принцип неефективного управління: якщо державне підприємство збиткове в розумінні будь-якої української влади його потрібно приватизувати. Вивченням проблеми збитковості, як правило, ніхто не займається. Часто-густо підприємство свідомо доводять до банкрутства для здешевлення приватизації. Класична схема, котра не має нічого спільного з державницьким підходом та ефективним управлінням.
Причиною такого стану речей є безкарність керівництва підприємства за неефективне управління, зрощення з напівзаконними приватними структурами, котрі вдаються до заробляння легких грошей через корупційні діяння. Для боротьби з цим явищем, котре фактично має передові позиції при вивченні проблем суспільства практично в усіх соціологічних дослідженнях, була створена ціла система антикорупційних органів з антикорупційним судом, котра поки що так і не показала власну ефективність.
Відтак під заявлена програма глобальної приватизації командою Зеленського швидше за все покликана для легкого наповнення державного бюджету, що є доволі помилковим та хибним рішенням. Для прикладу такі підприємства, котрі можуть бути приватизовані (принаймні це звучить з уст їх керівників чи уст уряду) як Укрпошта, Центренерго, Одеський припортовий завод, Укрзалізниця, НАК Нафтогаз, можуть бути прибутковими й корисними для країни, перебуваючи саме в державній, а не приватній власності.
В період з 1992 по 2017 роки загальна сума надходжень від приватизації об’єктів державної власності у грошовій формі скала трохи менше 11 млрд.дол. Єдиним вдалим прикладом приватизації став продаж «Криворіжсталі» за ціною трохи менше 5 млрд.дол. (це майже половина від загальної суми надходження).
Відтак приватизація в Україні ніколи не була і навряд чи буде (з таким підходом) ефективним інструментом для отримання суттєвих надходжень в державний бюджет. Можна багато говорити про суму сплачених податків цими підприємствами, але достатньо подивитися на номінальне щорічне значення Державного бюджету, котре за усі роки незалежності жодного разу не перевищило позначку в 50 млрд.дол. (для прикладу річний бюджет в Польщі, Ізраїлі сягає позначки 100 млрд.дол. і більше)
Що стосується вимоги МВФ провести масштабну приватизацію в Україні, то це швидше теза, нав’язана владою аніж реалія. Майбутнього меморандуму ніхто не бачив, а головна умова співпраці МВФ- забезпечення платоспроможності боржника. І приватизація лише один із багатьох можливих (а не обов’язкових) інструментів.
Приватизація в тому вигляді, як вона проводиться в Україні (без серйозного постприватизаційного контролю державою взятих на себе зобов’язань зі сторони покупця об’єкту: інвестиції у розвиток, поліпшення інфраструктури, соціальна складова) не може бути вигідним для держави.
Вигодонабувачем швидше стають приватні особи, які, як правило, за безцінь скуповують стратегічні об’єкти.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.