Власник сторінки
Политический и экономический эксперт
Грати не можна заборонити
Сам документ в нинішньому варіанті ставить під сумнів саму ціль – легалізацію операторів грального ринку. Враження, що законодавець хоче залишити гральний бізнес в тіні й через силовиків тиснути далі
Грати не можна заборонити
За неофіційною інформацією в Україні діє до 160 тис. ігрових комп’ютерів, до 5 тис. залів гральних автоматів, до 2 тис. пунктів прийому ставок, не менше 20 підпільних казино. Такі дані наводяться у пояснювальній записці законопроекту № 2285-д від 18.12.2019, який мав би адекватно врегулювати діяльність щодо організації та проведення азартних ігор. В тому числі і вище перерахованих. Однак, на превеликий жаль, законодавець вирішив задушити операторів грального бізнесу податками та шаленими ліцензіями.
Хто можливо не пам’ятає, нагадаю, що 15 травня 2009 року парламент, ухваливши 340-а голосами закон «Про заборону грального бізнесу в Україні» фактично надав йому статусу незаконного і аж ніяк не зачинив двері в казино та в клуби гральних автоматів. Причиною такої жорсткої реакції влади була пожежа (за деякими даними, внаслідок спеціально влаштованого вибуху), яка сталася в одному з гральних закладів Дніпропетровська у ніч на 7 травня 2009 року, що призвело до загибелі 9-и осіб.
Ініціатором заборони була тоді чинний прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко, котра практично відразу після ухвалення закону визнала, що законодавча заборона грального бізнесу привела до тінізації цієї сфери діяльності. Про це вона заявила вже 13 липня 2009 року під час зустрічі з представниками Ради церков України https://tsn.ua/ukrayina/timoshenko-viznala-shcho-gralnii-biznes-protsvitaye-i-nadali.html. І ось уже практично 11 років увесь гральний бізнес там і знаходиться. І мабуть нікому про це не варто нагадувати чи доводити.
Як стверджується у пояснювальній записці до законопроекту 2285-д: "наслідками раптової та безальтернативної заборони грального бізнесу стали: пряма втрата доходів державного бюджету у розмірі, що перевищує 10 млрд гривень на рік; знищення цілої галузі економіки; зменшення кількості робочих місць; розвиток тіньового ринку без можливості ефективного державного регулювання". І з цим важко не погодитися. Прикладом успішного державного регулювання, що має наслідком багатомільярдні надходження до бюджетів, може похизуватися і США (правди заради там у 2-х штатах діє повна його заборона), і Монако, і Великобританія, Індія і той же Китай. Відтак і Україна має усі шанси мати додаткові надходження до ДБ й офіційні робочі місця.
Чи все так добре у процесі легалізації грального бізнесу?
Дискусія стосовно проекту документу була, м'яко кажучи, є не однозначною та прихованою. Голос майбутніх операторів грального бізнесу не почуто. Шквал критики та відвертого протистояння виродив "компромісний" варіант під номером 2285-д. Продемонстрована лише наявність політичної волі щодо легалізації - це добре, але це точно не вирішує усіх чутливих питань галузі: високі ліцензії, величезний податковий тиск, несправедлива кримінальна відповідальність і т.д.. Сам документ в нинішньому варіанті (тексту та правок до другого читання поки що не має) ставить під сумнів саму ціль – легалізацію операторів грального ринку. Таке враження, що законодавець хоче залишити гральний бізнес в тіні й прагне через силовиків тиснути на бізнес.
Підготовлений законопроект про гральний бізнес не є системним, ґрунтовним. Загалом юридична чистота законопроекту та його публічність не може викликати довіру у бізнесу. Щодо окремих норм, що стосуються саме впровадження в практичну площину норм закону є суттєві запитання. До прикладу Кабінету Міністрів України у двомісячний строк з дня набрання чинності цим Законом має забезпечити утворення та фінансування Уповноваженого органу та в тримісячний строк підготовку необхідної нормативно-правової бази. А от що стосується піврічного та річного терміну для узгодження усіх спірних моментів на рівні бюрократичних відносин між різними відомствами (а таких буде чимало) автори законопроекту взагалі мовчать. Тобто, фактично не передбачено жодного перехідного періоду для адекватного запуску грального ринку. Це буде мати поганий результат для функціонування цілої галузі. А ми вже маємо доволі невдалі практики, як то запуск ДБР і особливо їх останній конкурс на посаду першого заступник голови відомства.
Ще одна проблема - кримінальна відповідальність. Кримінальна відповідальність власників грального бізнесу за дотримання норм закону настає вже через 1 місяць після вступу в закону силу й буде прописана в у відповідній статті ККУ: позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років, з конфіскацією грального обладнання та приміщень, що належать та/або використовується таким організатором азартних ігор та за ті самі дії, вчинені особою, а якщо це сталося вдруге - позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з усіма «витікающими послєдствіями». Такі положення швидше відповідають покаранням за тяжкі злочини (вбивство, зґвалтування) відтак повинні бути зменшені (приміром у вигляді штрафу чи позбавлення волі до двох років, якщо повторно – то тут вже може бути й позбавлення волі, приміром, до п’яти років).
Варіанти можливі різні. Але по суті звісно покарання варто переводити в площину штрафів, а не рейдерського віджиму приміщень та обладнання. Бо знову матимемо маски-шоу й сюжети для новин телеканалів, а не ефективну легалізацію грального бізнесу, яка буде наповнювати бюджет держави грішми, за які Уряд зможе підняти соціальний рівень життя наших громадян.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.