Ринок землі - питання не тільки економіки, але також моралі і справедливості

4 сентября 2019, 15:46
Політ-економ, філософ
0
32
Ринок землі -  питання не тільки економіки, але також моралі і справедливості

--

У зв´язку з початком роботи нового парламенту знову активізувалась дискусія щодо зняття мораторію з продажу земель сільськогосподарського призначення. Лейтмотивом йде питання: чи зможе нова влада проштовхнути зняття мораторію і при цьому не втратити підтримку виборців. Адже, за результатами опитувань 72% громадян України проти продажу землі сільськогосподарського призначення (опитування КМІС, Центру ім. Разумкова і Соціологічної групи "Рейтинг" проведене в листопаді 2018). Як на мене, це виглядає цинічно - продати те, що належить всім громадянам України (стаття 13 Конституції України), при тому що громадяни (тобто, власник) проти.

Основна проблема у цьому протиріччі між бажаннями влади та громадян - це різне розуміння суті питання. Ті, хто просувають ідею продажу землі, відштовхуються від розуміння землі як однієї з складових виробництва. Вони аргументують необхідність створення ринку землі підвищенням ефективності та можливістю довготермінових  інвестицій. Громадяни ж розглядають землю не тільки як товар. Хоча з їх боку це скоріш за все інтуїтивне ставлення, насправді на цю тему написано вже багато політекономічних робіт. Зокрема, інтелектуальний натхненник американської революції  Томас Пейн (Thomas Paine) у своєму памфлеті «Аграрна справедливість» каже:

     Людина не створила землю, і хоча кожен народжений має право бути на землі,       він не має права привласнювати будь-яку її частину; також Творець землі не           відкривав агенції, яка б видавала сертифікати права власності на землю.

-       Thomas Paine “Agrarrian Justice“, 1797

Приватна власність на землю виникла шляхом звичайнісінького захвату земель «сильними світу цього». Ніхто їм ніяких прав на неї не давав. Кожна людина по факту свого народження має право на спільне користування планетою і це право є невіддільним правом людини. Відчуження землі у приватну власність є порушенням цього права.

Щоб розв'язати питання землі, треба почати з фундаментальних питань. Що таке земля? Який зв´язок між людиною та землею? Це питання більш високого порядку, питання моралі. І спочатку ми повинні відповісти на ці питання, і тільки після того переходити до більш технічного рівня і дивитись як ми можемо створити оптимальні інституції та схеми ефективного користування землею.

Другий важливий аспект цього питання - це справедливість. Той, хто отримає землю чи інші природні ресурси у приватну власність, отримує дохід не тільки від результатів своєї праці на цій землі, але і ренту, адже земля робить багато «роботи» самостійно, без будь-яких зусиль з боку власника. Вона пророщує насіння, дає йому енергію та живлення. Питання: яке право «власник» землі має на отримання цієї ренти? Ніякого, адже це не результат його праці.

Хто ж має право на ренту від землі? Громада і кожен громадянин по праву свого народження на цій землі. В нашій Конституції власне написано, що «Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси  (...)  є об'єктами права власності Українського народу.» (Стаття 13). Проблема в тому, що в нас не визначені механізми реалізації права громадян на землю та інші ресурси.

Але зараз вже є розроблений проект конституції (Концептуальний проект ІнАваційної Конституції України), в якому передбачено механізм реалізації громадянами свого права на ресурси на території країни  - «республіканська частка». Основна ідея: кожен громадянин отримує дивіденди від спільного багатства та надбання країни, в тому числі через надання ресурсів у користування приватним особам та компаніями. Таким чином, всі громадяни стають «акціонерами». Не абстрактна «держава», а я і ти, кожен з нас.

Такий підхід до власності є однією з засад мережевого суспільства, до якого ми рухаємось. І хоча втілення концепції громадян-акціонерів може статися не завтра, ми можемо вже сьогодні приймати рішення, які  наближатимуть нас до цієї моделі. Це, зокрема, означає, що землі сільськогосподарського призначення, які зараз перебувають у державній власності, не повинні переводитись у приватну власність. Замість цього треба розробити ефективні механізми оренди. Наприклад, можна зробити  оренду довгостроковою, на 10 років або більше, що сприятиме залученню інвестицій.

Я ні в якому разі не закликаю зберегти існуючий безлад з землею. Але я вірю, що продаж землі -  це не єдине можливе рішення. Якщо добре подумати, можна знайти більш ефективні, справедливі, далекоглядні та інноваційні рішення.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
ТЕГИ: земельна реформа,ринок землі
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.