Чи повинен народний депутат бути економістом?

Лідерські та комунікативні здібності важливіші для депутата ніж експертні знання з економіки.

Зараз лунає багато коментарів щодо навчальної програми депутатів від партії Слуга Народу. Багато хто з експертів скептично висловлюються щодо спроможності нових депутатів виконувати свою роботу, адже багато хто з них не має досвіду в політиці. Але чомусь більшість таких коментарів фокусуються на галузевих знаннях, зокрема з економіки. На мою думку, в такому підході криється нерозуміння ролі народного депутата.  

Народний депутат – це не експерт по всіх питаннях. Він може  гарно розбиратись в питаннях, повʼязаних з його попередньою професійною діяльністю, але він не може і не зобовʼязаний бути експертом у всьому. Згодна, він повинен отримати базові знання з економіки та бюджету, але він не повинен бути експертом. Роль депутата – організувати роботу за законопроектами, щоб були знайдені найефективніші рішення, які будуть підтримані суспільством.

Зараз ми живемо в епоху все більшої невизначеності. Зʼявляється багато речей, яких раніше не було – технологічні інновації, масштабні екологічні проблеми і т.п. Це вимагає нового типу лідерства: не лідера-одинака, який каже «я знаю як треба, йдіть за мною», а який може будувати команди, які будуть розробляти ефективні стратегії, а також мотивувати широкі кола людей на втілення цих рішень. Це називається розгалужене лідерство і вимагає певних навичок та знань.

Найголовніші вміння, що повинен мати сучасний політичний лідер – це спілкуватися з людьми, мотивувати та організовувати їх. Спілкуватися означає не просто побалакати, а зрозуміти людину: що їй болить, що їй важливо. Це спілкування на рівні людських цінностей. Політик це повинен робити по відношенню як до свого електората, так і в процесі роботи з колегами.  Давайте не будемо забувати, що представницька демократія, яку ми маємо, власне означає представництво інтересів виборців. Тому політик повинен бути у постійному діалозі зі своїми виборцями, і не тільки через засоби комунікації, але й особисто. Найкраще, якщо це будуть колективні зустрічі, а не тільки звичні нам депутатські приймальні, де кожен може прийти та пожалітись. Колективні зустрічі важливі для вироблення розуміння  того, що є загальне благо (для цієї громади або країни в цілому) і в яких напрямках депутату слід пропонувати законодавчі ініціативи. Крім того, колективні зустрічі з виборцями сприятимуть формуванню та зміцненню громад, які стануть провідною силою втілення запропонованих змін. Адже це відомий факт, що громада має набагато більше здатності до дій та змін, ніж та ж сама кількість розрізнених людей. Що також важливо, на основі такої роботи з виборцями, політик може реально вести цих людей з собою, тому що мотивація на основі цінностей та глибинних людських потреб набагато потужніша, ніж мотивація на основі якихось абстрактних політик та обіцянок. Таким чином громада стає не просто споживачем політики, але й активним провідником змін.

На другому рівні – кооперація з колегами – політик повинен вміти знайти людей, які розділяють його цінності ті цілі, замотивувати цих людей долучитись і сформувати ефективні команди для роботи за різними законопроектами. Ці команди повинні складатись з людей з різними знаннями та навичками, необхідними для розробки певного питання. От саме тут треба залучати експертів. Таким експертом може бути і сам депутат, але його головна робота – це організувати ефективну роботу команди. Він також повинен бути стратегом, щоб знайти підтримку запропонованого законопроекта серед інших політиків та довести його до втілення.

Поки що ми не знаємо, чи новообрані депутати мають такі навички. Втім, це звичайні лідерські навички. Якщо вони вже мали досвід лідерства у своїй попередній діяльності, це може бути цілком достатнім для початку роботи депутатом. Якщо ні, то, є тренінги і по цих напрямках.