Законопроект про скасування довічного позбавлення волі для жінок подано до ВР

20 червня 2019 року у Верховній Раді України за реєстраційним номером 10392 було зареєстровано проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо скасування довічного

20 червня 2019 року у Верховній Раді України за реєстраційним номером 10392 було зареєстровано проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо скасування довічного позбавлення волі для жінок)», автором якого я є.

Даний законопроект було підготовлено в рамках роботи очолюваного  мною підкомітету з питань реформування пенітенціарної системи, діяльності органів виконання покарань та пробації і робочої групи Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та Міністерства юстиції України по реформуванню пенітенціарної системи, співголовами якого є я із заступником Міністра юстиції України Чернишовим Денисом Вікторовичем.

Світова практика застосування кримінальних покарань однозначно довела, що посилення покарання не впливає на рівень злочинності та в цілому не виконує превентивної функції. Тому, з точки зору боротьби зі злочинністю, довічне позбавлення волі не є абсолютно ефективною мірою покарання. Держава повинна шукати способи соціалізації своїх громадян, які вчиняють злочини, а не обмежуватись виключно їх ізоляцією. 

Ув’язнені жінки складають невелику меншість серед тих, хто відбуває довічне позбавлення волі в усьому світі. Однак дослідження доводять, що значне число жінок, засуджених до цього покарання за серйозні насильницькі злочини, вчинювали їх через те, що самі неодноразово піддавались насильству. Саме вразливість жінок, засуджених до довічного позбавлення волі, в переважній більшості випадків є і причиною, і наслідком їх позбавлення волі. Обставини вчинення жінками окремих злочинів, тяжкість спричиненої ними шкоди, порівняно незначний ступінь небезпеки цих жінок для суспільства надають підстави стверджувати, що існуюча система кримінально-правового впливу щодо них у низці випадків досить сувора й об’єктивно не обґрунтована. В одних випадках, специфічні соціально-демографічні, соціально-психологічні та психофізичні властивості жінок виявляються в особливостях вчинення ними злочинів, у інших, – їх  сукупність значно знижує ступінь суспільної небезпеки діяння.

Зазначене надає підстави стверджувати про необхідність та доцільність під час вибору об’єкта кримінально-правової охорони враховувати природні статеві соціально-психологічні та психофізичні особливості жінок, які доводять у певних випадках низьку ефективність попереджувального профілактичного впливу закону, нереальність забезпечення кримінальної заборони, розширюють штучно сферу високолатентної жіночої злочинності, мають шкідливі наслідки для родини, дітей, а отже доводять доцільність при однаковій ефективності різних норм використовувати найменш репресивні засоби.

Тому загальновизнаний принцип рівності засуджених перед законом не означає рівності при призначенні їм покарання, умов його відбування чи рівності у поводженні. Державна політика, зокрема у сфері кримінальних покарань, стосовно жінок у різних галузях життєдіяльності суспільства має ґрунтуватися на визнанні природних властивостей, статевих відмінностей психофізіологічного порядку, особливого соціального статусу, ролі у зміцненні моральних основ суспільства, родини, вихованні дітей. У протилежному випадку рівність юридична співвідноситься з нерівністю фактичною, оскільки фізіологічні та психічні властивості жінок природно зумовлюють статеві відмінності почуттєвої, емоційної, вольової сфери. Корелятивні анатомо-фізіологічні відмінності між чоловіком і жінкою добре відомі. Тому серед усіх державних, так званих "жіночих питань" - здоров’я матерів, вагітних жінок, дітей, проблем дітей сиріт, жіночого працевлаштування, - має посісти питання ефективності кримінальної відповідальності стосовно жінок, які вчинили злочин, бо жінки є більш уразливі у взаємодії з оточуючим світом, аніж чоловіки. Україна ж зараз – єдина з країн СНД, де довічне ув’язнення поширюється на жінок. 

Сьогодні в Україні довічне покарання відбуває лише 24 жінки і їх число не збільшується вже протягом тривалого часу. При цьому держава витрачає значні кошти на тримання довічно засуджених жінок: для них побудовано окрему дільницю, створюються специфічні умови праці, витрачаються значні людські та фінансові ресурси, що зумовлюється необхідністю ізоляції цієї категорії засуджених. 

Законопроект розроблено з метою усунення вказаних проблем та створення додаткових гарантій захисту прав жінок при визначенні виду і розміру кримінальної відповідальності. 

Таким чином, метою законопроекту є гуманізація кримінальної відповідальності жінок, щодо яких під час встановлення кримінального покарання слід враховувати їхні природні статеві соціально-психологічні та психофізичні особливості. Завданням законопроекту є скасування довічного позбавлення волі для жінок.

Проектом Закону передбачається внести зміни до частини другої статті 64 статті Кримінального кодексу України, покликані виключити можливість призначення такого найсуворішого виду покарання, як довічне позбавлення волі, жінкам, що вчинили кримінальне правопорушення.

Зміни до статей 18, 150 та 150-2 Кримінально-виконавчого кодексу покликані привести положення цього Кодексу у відповідність зі змінами до Кримінального кодексу України та виключити посилання на установи для тримання жінок, засуджених до довічного позбавлення волі. 

Таким чином, реалізація положень законопроекту дозволить гуманізувати порядок притягнення жінок до кримінальної відповідальності. Водночас, створиться можливість для скорочення чисельності засуджених до довічного позбавлення волі та економії бюджетних коштів.