Вибори до місцевих рад відбудуться 27 жовтня 2019 року

В Україні, вагітній майданами і революціями, диктатура не пройде, а президентові завжди слід пам’ятати про румунський варіант Чаушеску.

        Володимир Зеленський зацікавлений у стрімкому переформатуванні влади. Звідси – його прагнення дочасно припинити повноваження Верховної Ради України. Логічно припустити, що ще цього року він захоче провести дочасні вибори й до місцевих рад.

Це потрібно президентові з декількох причин. Нинішня влада, в тім числі й на місцях, гальмує всі його починання. Питання конституційності дій Зеленського винесемо за дужки. Особистий рейтинг, завойований ним на президентських виборах, дозволяє перенести його на партію “Слуга народу”. Мова може йти навіть про однопартійну більшість у наступному парламенті.

Гріх було би Зеленському не скористатися ситуацією, щоб свій особистий рейтинг перенести на місця у вигляді створення більшостей в обласних, міських, районних, селищних і сільських радах. Щоправда, тут ситуація буде набагато гіршою для Зеленського, ніж, скажімо, у Верховній Раді, але все одно набагато кращою, ніж вона могла би бути, якби вибори до місцевих рад відбулися за планом – восени 2020-го року.

Якщо Зеленському вдасться подолати спротив Конституційного суду і вибори до Верховної Ради відбудуться 21 липня, то наступний парламент зможе прийняти рішення про дочасні вибори до місцевих рад і призначити їх, скажімо, 27 жовтня 2019 року, коли ми мали обирати народних депутатів України, або, якщо виникнуть деякі технічні або навіть форс-мажорні обставини, то на пізніший термін, але обов’язково до кінця цього року. Якщо ж Конституційний суд визнає неконституційним президентський указ про дочасне припинення повноважень Верховної Ради, а вибори відбудуться за планом, тобто 27 жовтня 2019 року, то дочасні вибори до місцевих рад можуть пройти не восени, а вже весною наступного року.

Стрімкість у переформатуванні влади може зіграти із Зеленським злий жарт. Якщо він бере на себе відповідальність по всій вертикалі влади, то й відповідати буде особисто за повною програмою. Більшість у Верховній Раді та на місцях, підконтрольний уряд не застраховують його від помилок і виступів людей проти влади. Може скластись ситуація, що він дочасно припинить президентські повноваження – навіть швидше, ніж на це сподівається.

Друга небезпека – узурпація влади. В Україні, вагітній майданами і революціями, диктатура не пройде, а президентові завжди слід пам’ятати про румунський варіант Чаушеску.

І останнє. Росія. За абсолютної влади Зеленського їй буде легше дотиснути українського президента, запропонувати йому умови, від яких він не зможе відмовитись.

Подолання нинішньої влади, яка збереглась у багатьох своїх проявах, – це добре. Але найперше слід пам’ятати про зовнішню небезпеку з боку Росії. Пригнічуючи колишніх, не матимеш союзників у майбутньому.

Ейфорія президентської переваги може за інерцією перекинутися на парламентські вибори та вибори до місцевих рад. Але конкретні справи чи, точніше, відсутність таких, а, головне, розчарування більшості виборців у Зеленському, які багато чого собі нафантазували, прискорюватимуть крах президента, якщо він не мужнітиме і не ставатиме державним діячем.

Анатолій ВЛАСЮК

11 червня 2019 року