Аваков: від непрофесіонала до диктатора

Авакова треба гнати за непрофесіоналізм і велику ймовірність встановлення ним диктатури в Україні.

      У цивілізованих країнах смерть хлопчика від п’яних поліцейських означала б автоматичну відставку міністра внутрішніх справ. Україна ще не цивілізована країна, інакше міністри змінювались би мало не щодня.

П’яні поліцейські стріляли у житловому масиві. Вилучений пістолет дивним чином щез. Цього досить, щоб стверджувати, що за відсутність реформи в органах внутрішніх справ персональну відповідальність несе міністр Аваков.

Зеленський мав би запропонувати Авакову подати у відставку. Якщо президент цього не зробить, значить, сподівається на його лояльність. Той уже продемонстрував на що здатний під час президентської кампанії. Схожу позицію займе під час парламентських виборів. У першому випадку – на користь Зеленського, в другому – на користь “Слуги народу”.

Зеленському – кров з носа! – потрібні віддані особисто йому люди, особливо серед силовиків. Аваков же пережив декількох президентів, хоче пережити й Зеленського. В цьому – найбільша небезпека. Реформи в поліції не відбуватиметься, а лояльність до президента коливатиметься разом з генеральною лінією партії.

Я вже писав про Авакова як ймовірного диктатора України. Ця небезпека підсилюватиметься у зв’язку зі слабкістю президента, неможливістю розв’язання внутрішніх і зовнішніх проблем.

Сам Аваков не зацікавлений у жорсткому і жорстокому покаранні п’яних поліцейських, яких звинувачують у вбивстві п’ятирічного хлопчика. Як президентові потрібен лояльний міністр внутрішніх справ, так і Авакову потрібні лояльні піддані. Він повинен послати сигнал поліцейським України: “Я з вами!”. Інакше якщо над ним згущатимуться хмари, ніхто з поліцейських палець об палець не вдарить, щоби допомогти Авакову.

З іншого боку, Аваков прекрасно розуміє високий градус напруги навколо цього резонансного вбивства хлопчика. Та й перед президентом треба тримати звіт. Тому міністр вдаватиме, що різко відмежовується від п’яних поліцейських, а самі вони є винятком, які підтверджують правило ефективності реформи. Як тільки градус спадатиме, а громадські активісти знизять активність, викликану літніми відпустками, Аваков зробить усе можливе й не можливе, щоб відбілити п’яних поліцейських, а іншим дати сигнал: “Я свій!”

Відставки Авакова хочуть не лише російські реваншисти, які не можуть пробачити йому Харків, що не став республікою на кшталт Донецька і Луганська. Роль міністра тут сильно перебільшена, бо ще були й національно свідомі сили, які не допустили цього, але Москві потрібен цап-відбувайло. Українські патріоти не можуть пробачити Авакову брутального нехтування державною мовою. Але головне в тому, що Аваков не здатний здійснити реформу правоохоронних органів.

Зеленський повинен зважитися на відставку Авакова. Тактично це не вигідно президентові, бо доведеться долати спротив корумпованих “понтів”, тобто колишніх “мєнтів”. Але якщо він зараз цього не зробить, то в перспективі може отримати диктатора України, який змете його з посади за першої-ліпшої нагоди загострення ситуації.

Якщо слідувати за логікою Зеленського, президент займеться Аваковим після президентських виборів, але робитиме це руками громадських активістів, невдоволених розслідуванням конкретних кримінальних справ, як поточних, так і тих, у яких довгий шлейф із минулого. Проте без політичної складової проблеми не розв’язати.

Авакова треба гнати за непрофесіоналізм і велику ймовірність встановлення ним диктатури в Україні.

Анатолій ВЛАСЮК

5 червня 2019 року