Гаага з присмаком Нюрнбергу: Путін чи Порошенко?

Від Зеленського очікують миру, причому у вигляді капітуляції перед Росією, а історичною місією українського президента є визнання Путіна у Гаазі військовим злочинцем.

       Та частина людства, яка тверезо мислить, вважає Путіна військовим злочинцем номер один. Вже потім ідуть різні асади, кіми, мадуро. Ті ж, хто працює на Путіна, боїться його або задурманений кремлівською пропагандою, домагаються суду над Порошенком. Тому не дивно, що московський цербер Портнов перший свій позов присвятив звинуваченню Порошенка саме у військових злочинах. Далі буде.

Перші посадки Зеленський обіцяв здійснити весною. Вже літо, а всі майбутні фігуранти майбутніх гучних справ поки що на волі. Але навіть російськомовний президент і притомні його прихильники розуміють, що якщо Порошенко й злочинець, то радше економічний, але аж ніяк не військовий. У Зеленського стверджують, що він не саджатиме, для цього, мовляв, є правоохоронні органи, і втручання в їхні справи з його боку не буде. За збереження олігархічної системи в Україні в це важко повірити, але президент повинен розуміти, що в політиці діє правило бумерангу: посадиш ти – посадять тебе.

Процеси, подібні на Нюрнберзький, треба проводити вчасно. Поруч з німецькими нацистами повинен був сидіти Сталін зі своїми посіпаками. Сучасна путінська Росія як правонаступниця СРСР заробила вже на декілька Нюрнбергів-Гааг.

За Порошенка був чітко окреслений шлях Путіна до Гааги. За Зеленського Кремль намагатиметься знівелювати злочинну сутність російського режиму, діючи за відомим принципом про злодія. Всі стрілки зараз переводять на Порошенка.

Звісно, марними є сподівання російських реваншистів в Україні, однак їм вдасться загальмувати процес визнання Путіна військовим злочинцем. Та навіть враховуючи неприйняття Кремлем рішень міжнародних судів, як це було у випадку з вимогою повернути полонених українських моряків, усе ж такий процес над кривавим російським режимом рано чи пізно має відбутись. У сучасних умовах Україна показала приклад, як це має бути: заочне засудження.

Цькування Порошенка упродовж п’яти років його президентства було частиною гібридної війни Росії проти України. Здебільшого мова йде про відкриту брехню і перекручування фактів. Ласий до смаженого український обиватель з готовністю проковтнув кремлівський продукт, проголосувавши за Зеленського. Ставши президентом, пан Володимир щодня все глибше й глибше починає розуміти сутність того, що відбувається насправді. Думаю, він уже не раз з відчаєм матюкнувся: і навіщо йому треба було влізати в це лайно? Але відступати пізно. Від Зеленського очікують миру, причому у вигляді капітуляції перед Росією, а історичною місією українського президента є визнання Путіна у Гаазі військовим злочинцем.

Схоже, Зеленський діятиме за відомим ленінським принципом: крок вперед, два кроки назад. Він мусить задовольняти смаки й уподобання не лише російськомовного населення України, орієнтованого проти Путіна, а й носіїв “русского міра”. Водночас президент не ризикуватиме особливо дражнити національно свідомих українців, розуміючи, що саме вони легкі на підйом і можуть організувати йому не лише черговий Майдан, а й Революцію, змусивши його зректися влади, втекти із України у якийсь умовний Ізраїль, якщо Ярош не встигне реалізувати свій план. І небезпека з боку націоналістів для Зеленського більш вагома, ніж від прихильників “русского міра”.

На цьому тлі справи проти Порошенка про буцімто його військові злочини лускатимуть, як мильні бульбашки. Натомість суспільство годуватимуть перспективою справ, пов’язаних зі злочинами колишнього президента в економічній сфері, – і тим гучніше це лунатиме, чим більше Порошенко завойовуватиме позиції у політиці, насамперед пов’язані з його роллю у роботі Верховної Ради України.

Що стосується викриття Путіна у військових злочинах на території України, то ця робота триватиме, хоча не так помпезно й відверто, як за Порошенка. Навіть якщо Зеленському не вдасться довести справу до суду над Путіним і злочинним російським режимом у Гаазі, світове товариство матиме достатньо поживи для проведення такого процесу в недалекому майбутньому. І це одна з небагатьох точок співпраці між Порошенком і Зеленським.

Анатолій ВЛАСЮК

2 червня 2019 року