Магія цифр і людей Зеленського

агресивна меншість Зеленського засліплює очі більшості, нав’язуючи свій план перетворення України на бліду копію Росії.

            Зеленський увірував у те, що за нього проголосувало 73 відсотки виборців. Але ця цифра стосується тих, хто прийшов на вибори. Третина не прийшла. Отже, фактично за нього проголосувало 46 відсотків. Погодьтесь, є велика різниця між трьома чвертями і менше, ніж половиною. Найбільше, що може Зеленський, – це віщати від імені меншості, але аж ніяк не більшості.

Політичною причиною розпуску Верховної Ради України стала чотиривідсоткова підтримка населенням цього інституту влади. Цю цифру оприлюднив Зеленський. Але насправді її не існує. Соціологи стверджують, що мінімальною цифрою є 12 відсотків. Теж мало, але все ж утричі більше, ніж про це каже президент.

Тривідсотковий прохідний бар’єр для народних депутатів був покликаний не лише дати зелене світло непрохідним за умови п’яти відсотків партій, а насамперед висвітлити на їхньому тлі лідерів перегонів. І чим більше могло бути таких політичних сил, тим яскравішими виглядали би переможці. Так було на президентських виборах. Півсотні кандидатів, а лідерів четверо – Зеленський, Порошенко, Тимошенко, Бойко. Так само й на парламентських виборах найбільше голосів наберуть партії цих лідерів. Звичайна політтехнологія.

Партія Зеленського набере від чверті до третини голосів, а це майже той самий результат, що й у Порошенка на президентських виборах. Третина чи чверть – аж ніяк не більшість, про що нині каже Зеленський. Його агресивна меншість демократично душитиме більшість. Користуючись магією цифр, Зеленський утричі завищує свій електоральний результат.

Те ж саме із магією людей.

Уже перші призначення Зеленського засвідчили про його брехню щодо “нових” людей у команді.

Замість Муженка став Хомчак, про якого добробати мають чимало вбивчої інформації. Насамперед його звинувачують у некомпетентності, якщо не в державній зраді, в результаті чого загинуло сотні людей. За Зеленського ми не дізнаємося правди про м’ясорубки, влаштовані росіянами. Порошенко мав не лише відсторонити цього генерала, відправити у відставку, а й судити.

Із президентського сайту спочатку зник 309-ий указ, а потім з’явився новий про невиконання його як нереалізованого. Мова про призначення Олени Зеркаль заступницею керівника президентської адміністрації. Очевидно, із поки що заступницею міністра закордонних справ говорили про інші функціональні обов’язки. Або ж вона зрозуміла, в якій команді працюватиме. Тепер досвідченій дипломатці місця на державній службі, очевидно, не буде, і вона займеться політичною або викладацькою діяльністю.

У кадровій політиці Зеленський пішов шляхом Порошенка. Президенту потрібні особисто віддані йому люди. Тому так багато бачимо серед “нових” кадрів тих, хто працював із Зеленським у “Кварталі”, а також юристів, у тім числі й тих, хто обслуговував Коломойського. Той стверджує, що привітав Зеленського з президентством есемескою. Значить, номер телефону знає – і побачимо нові кадрові призначення за порадою першого заробітчанина, який за закликом Зеленського повернувся з-за ізраїльського порєбріка. Схоже, Коломойський має більший вплив на українського президента, ніж довірені особи Трампа. Останні радили не призначати Андрія Богдана керівником президентської адміністрації. Той не послухав. І це на тлі скандалу, бо згідно закону про люстрацію колишній юрист Коломойського не може обіймати цю посаду. Втім, колишніх не буває.

Магія людей – це й керівники СБУ та військ, які воюють з росіянами. Вони не віддали честь Зеленському. І справа не в порушенні армійської етики. Зеленський уникав повісток, а особи, наближені до ФСБ, фінансували його передвиборчу кампанію

Якби ця команда була тимчасовою, і Зеленський про це оголосив, я би зрозумів президента. Але навряд чи професіонали захочуть співпрацювати з ним. Зеленському потрібен швидкий результат, який би підносив його рейтинг до космічних висот, а не глибинні реформи, які би призвели насамперед до зламу олігархічної системи. Тому як у Кучми не спрацювала національна (націоналістична) ідея, так і в Зеленського не на часі ідеї армії, віри і мови. Курс на економіку і мир. Насправді економіка в нинішніх умовах лише обслуговує олігархів. А з таким начальником штабу, який фактично керує армією, хоча є ще й міністр оборони, мир – це капітуляція перед Росією, підкріплена політичною волею Зеленського і ймовірним референдумом з цього приводу. Зеленського ще порівнюватимуть з Трампом, який працює на Росію, боячись викриттів на свою адресу.

Користуючись магією цифр і людей, агресивна меншість Зеленського засліплює очі більшості, нав’язуючи свій план перетворення України на бліду копію Росії.

Анатолій ВЛАСЮК

22 травня 2019 року