Щирість і артистизм Володимира Зеленського

Тому завжди слід пам’ятати, що перш ніж увійти в політику, подумай, як звідти вийти.

          Прихильники новообраного президента і навіть чимало його супротивників були приємно здивовані, коли побачили фотографію Зеленського біля могили його діда-фронтовика. На тлі путінських парадів по всій Росії і світу це дійсно виглядало по-людяному. З іншого боку, чому ж у попередні роки Володимир Олександрович не виставляв подібні фотографії у Фейсбуці та Інстаграмі?

Слід завжди мати на увазі, що президент – актор у широкому розумінні цього слова. Артистизм став його другою натурою, тому буває важко розрізнити, коли він справді щирий.

Думаю, що після закінчення свого президентства, якщо народ не “попросить” Зеленського піти на другий термін, він зможе стати чудовим актором не комічного, як зараз, а драматичного жанру. Схильність до цього у нього є, та й сама внутрішня кухня великої політики дасть чималу поживу для цього. Сплав чорного гумору і драматичного, а навіть трагічного начала можуть зробити із Володимира Зеленського великого актора. Хіба би продажна політика так глибоко в’їлася йому в печінки, що він би не захотів втілювати в кіно трагікомічні образи.

Втім, артистизм Володимира Зеленського часто дає збої. Здебільшого це трапляється тоді, коли події відбуваються не за його сценарієм. Це ж не завчити наперед кожне слово своєї ролі, продумати всі мізансцени. Пам’ятаєте, як журналіст розкрив нам сутність справжнього Зеленського, тоді ще кандидата в президенти, і його знамениті слова: “Я вам нічого не винен”? Та й російські журналісти зненацька на гарячому застукали Зеленського у Туреччині, коли він виглядав безпорадним.

Я не вірю, що Зеленський був щирим, коли просив вибачення у Філарета за термос-томос. Не усвідомив він і свого українофобства, коли насміхався з Голодомору чи побиття людей на Майдані. А коли назвав Україну повією – покаявся? Зеленський може бути щирим у стосунках з людьми, яких добре знає, або на побутовому рівні. Що стосується щирості як політичного діяча, то її в нього нема і не буде в принципі, бо політика і щирість – речі несумісні.

Отже, в найближчі п’ять років, якщо не станеться форс-мажорних обставин, ми побачимо Зеленського не як щиру людину, а як актора, що втілює в життя свої політичні проекти. Амбіцій новообраному президентові не позичати. Він змушений буде йти на компроміси, неодмінно втрачаючи людські якості, які в нього ще залишились. Зазвичай увесь негатив політика передається на людські взаємини, коли вже не можеш бути щирим навіть з близькими людьми. Тому завжди слід пам’ятати, що перш ніж увійти в політику, подумай, як звідти вийти. Абсолютній більшості з нею так і не вдається розпрощатися до кінця днів своїх. Особливо це відбивається на тих, хто любить чи кохає цю людину.

А всім зачарованим у Зеленського  раджу бути уважним, бо за його щирістю може стояти артистизм, професійний і безжалісний до тих, хто звик усе сприймати емоційно, а не розумом.

Анатолій ВЛАСЮК

10 травня 2019 року