Зеленський: справедливість і помста

Він захоче залишитись в історії України як найуспішніший президент. Ті, кого зажене в глухий кут, намагатимуться дочасно припинити його повноваження.

           Чому люди проголосували за Зеленського? Бо вважають, що  при ньому їм буде краще, ніж з Порошенком.

Внутрішнім мотивом зміни будь-якої влади є сподівання на справедливість. Зеленський прийде – порядок наведе. Люди сподіваються не лише на зниження тарифів, підвищення пенсій і зарплат, створення нових робочих місць, повернення додому заробітчан і таке інше. Вони хочуть справедливості: посадити корупціонерів, дізнатися, хто винен у вбивствах на Майдані й в Одесі…

Проте будь-яка нова влада з надією на справедливість інфікує суспільство вірусом помсти. У всьому винні попередники. Ми їх арештуємо і посадимо, навіть якщо юридично не буде доведена їхня вина. Це дозволить ще якийсь час тримати на високому рівні наш рейтинг. А він уже починає падати. Російськомовне населення, яке голосувало за Зеленського, незадоволене висловами президента на адресу Путіна. Це ж риторика Порошенка! Як можна? Хіба це принесе мир?

Звісно, справедливість і помста в даному контексті є антонімами. І помста зводить нанівець справедливість, якщо справедливість не втихомирить помсту.

Чи Зеленський хоче справедливості? Думаю, що так. Чи вдасться він до помсти? Новий президент – жива людина, так що від нього можна всього очікувати. Особливо якщо не витримують нерви. Або хтось спеціально виводить тебе із себе.

У тактичному плані помста дозволяє швидко розв’язати проблеми, які справедливістю не вирішиш. Звісно, державний діяч повинен мислити стратегічно, в тім числі й категорією справедливості, але державними діячами не народжуються, ними стають. У Зеленського просто може не вистачити часу, щоби стати державним діячем.

В оточенні Зеленського чимало тих, хто керується сліпою ненавистю до режиму Порошенка і хоче жорстоко йому помститись. Якби ж то стосувалося лише корупції. “Яструби” Зеленського хочуть знищити саму згадку про українство і дати зелене світло “русскому міру” в Україні. Декомунізація, Інститут національної пам’яті, закон про українську мову – ось основні пункти їхньої атаки після інавгурації президента. Сам Зеленський неоковирними заявами дав їм привід для цього. Знівелювати Майдан і Революцію гідності, підняти роль російської мови, зупинити, а то й повернути до висхідної точки становлення Православної Церкви України, дискредитувавши томос, – ось чого вимагатимуть від Зеленського.

Схоже, новий президент намагатиметься діяти за принципом “і нашим, і вашим”. Найперше він орієнтуватиметься на російськомовне населення, яке в більшості своїй проголосувало за нього, але пам’ятатиме, що серед цих людей більшість усе ж за Україну, ніж є провідниками “русского міра”. Його жорсткі заяви щодо кордонів і Путіна є характерними і не повинні дивувати.

Однак політика “серединки на половинку”, коли хочеш вгодити всім, призвела до політичної могили попередників Зеленського. Він намагатиметься дистанціюватися від “яструбів”, але й не йтиме на повідку в “голубів”, яких теж є чимало серед його оточення.

Зеленським дуже швидко розчаровуватимуться. Закінчення війни можливе лише на умовах капітуляції України. Підвищення життєвого рівня населення передбачає насамперед економічні реформи, а їх за рік-два не зробиш. Добре, що Зеленський сказав, ніби йде на один термін. Він захоче залишитись в історії України як найуспішніший президент. Ті, кого зажене в глухий кут, намагатимуться дочасно припинити його повноваження.

Анатолій ВЛАСЮК

3 травня 2019 року