Сексоти, совок і жерці імпрези

Головне, щоб ми усі по краплині вичавлювали із себе рабську психологію сексота, совка і жерця імпрези, бо короткі штанці Великого Жовтня аж ніяк не личать українській нації.

             Коли Чорновіл став керувати Львівщиною, він мало не розв’язав громадянську війну в Україні. В’ячеслав Максимович жахнувся, коли йому передали списки агентів КГБ. Сексотом був мало не кожний другий, серед них – чимало знакових фігур. Чорновіл вирішив не оприлюднювати імена людей, які працювали на КГБ, розуміючи, що багато з них робили це з безвиході, через загрозу рідним і близьким, хоча були й цинічні негідники. Потім ці сексоти увійшли до багатьох громадських структур, партій, навіть очолили їх. КГБ на ділі впроваджувало практику так званої керованої демократії, коли патріотами ставали ті, які знаходилися під недремним оком цієї сатанинської організації.

Мене часто дивувало, чому нинішні двадцяти-тридцятилітні, які не жили в часи СРСР, мислять як типовий совок. Здається, аж тепер знайшов відповідь на це дражливе питання. Абсолютна більшість із них виховувалась у сім’ях, де дідів зламала сталінська репресивна машина, а батькам на генетичному рівні передався страх від старшого покоління.

Залишаю за дужками мотиви тих, хто не стільки голосував за Зеленського, скільки проти Порошенка. Це завідомо деструктивна позиція, коли завищені очікування зазвичай закінчуються глибокими розчаруваннями і навіть депресією. Але мене у цій ситуації цікавить саме совкова складова. Зниження тарифів, “а за Януковича долар був по вісім”, “Зеленський підвищить пенсії та зарплати” – і жодного занепокоєння на тлі антиукраїнських виступів колишнього коміка, а тепер президента. Це і є типовий совок, якого годують “дешевою ковбасою”, хоча ще не факт, що він її отримає, а взамін вимагають толерантності до “лінії партії”. Звісно, у нинішніх умовах відрижка минулого виглядає фарсом, але може обернутися трагедією.

А ще в нашому суспільстві є жерці імпрези. Хто це такі? Відсилаю вас до однойменної праці класика українського націоналізму Василя Іванишина.

Нинішні прихильники Порошенка упродовж попередніх п’яти років нічого не зробили, щоби президент не плодив помилок – насамперед у внутрішній і зокрема у кадровій політиці. Боюсь, що й нинішні прихильники Зеленського мовчки спостерігатимуть за діями Гаранта, поволі відхрещуючись від нього. Але головне, щоб ми усі по краплині вичавлювали із себе рабську психологію сексота, совка і жерця імпрези, бо короткі штанці Великого Жовтня аж ніяк не личать українській нації.

Анатолій ВЛАСЮК

24 квітня 2019 року