Зеленський може зруйнувати український парламентаризм

За будь-яких обставин, український парламентаризм – це той останній рубіж, який нам треба боронити, якщо хочемо зберегти державність України.

Попри критичне і скептичне ставлення до Верховної Ради України, вона залишається одним із основних важелів народовладдя, а в критичні часи – неодмінною умовою збереження державності. Тому, руйнуючи інститут президентства, Москва хоче зруйнувати і парламентаризм в Україні.

Після приведення до присяги Зеленський захоче чимшвидше поміняти ключові фігури на кшталт Генерального прокурора, міністра оборони, міністра закордонних справ, керівників СБУ і Національного банку, внести найнеобхідніші, на його думку, законопроекти. Тут у нього може виникнути конфлікт з народними депутатами, які не погоджуватимуться на такі зміни. Тоді Зеленський може вдатися до розпуску парламенту, посилаючись на відсутність коаліції. Не буду влізати в юридичні хитросплетіння. Зазначу лише, що, на думку експертів, до закінчення каденції це зробити неможливо. Теоретично. Але якщо дуже хочеться, то можна все. І не обов’язково апелювати до Конституційного суду. Знайдеться якийсь Печерський, умовно кажучи, чи адміністративний суд, який зафіксує факт відсутності коаліції – і президент оголосить про розпуск Верховної Ради. Судіться де хочете – потяг загуркотів.

Інший сценарій розвитку. Коаліція, незадоволена обранням Зеленського президентом, переформатує парламент, створивши канцлерську республіку, як того хотіла Тимошенко. Тоді повноваження президента будуть чисто символічними.

Як на мене, ці два варіанти виглядають авантюрними для двох сторін. Якщо піти за планом Зеленського, то йому не вигідно проводити дочасні вибори Верховної Ради, оскільки партія Порошенка набере чималу кількість голосів і постійно разом з іншими опозиційними силами заважатиме йому впроваджувати в життя запрограмоване новим президентом. А може статися навіть те, що опозиціонери наберуть більше голосів, ніж прихильники Зеленського. Тоді будь-які його нововведення приречені на провал.

Канцлерська республіка є не меншою авантюрою, тому що вже після парламентських виборів її неодмінно скасують з гіркими наслідками для тих, хто це затіяв.

Реалістично виглядає те, що Зеленський намагатиметься домовитися з нинішнім складом Верховної Ради, а якщо й пропонуватиме своїх кандидатів на ключові посади чи вноситиме свої законопроекти, то знатиме, що їх обов’язково підтримають у парламенті.

Допускаємо гіпотетично, що до 27 жовтня не відбудеться форс-мажорних обставин, на кшталт повномасштабної війни Росії проти України і ми спокійно доживемо до парламентських виборів. Також гіпотетично допускаємо, що лояльні до Зеленського сили наберуть більшість голосів. І тут починається найцікавіше.

Партія Рабіновіча-Медведчука-Бойка вже каже про парламентську республіку, в якій би повноваження президента були обмежені, а в подальшому мала би бути ліквідована ця посада. Оскільки їхній внесок у створення більшості буде найвагомішим, то не виключено, що спікером може стати Медведчук, який продавлюватиме необхідні рішення. І ось тоді Зеленський або мовчки погодиться з таким розвитком подій, або вчинить спротив. Але тоді проти нього виступить “русскій мір” – найперше за межами України. Зміцнення парламентаризму в інтерпретації Медведчука насправді призведе до монополії на владу, прийняття рішень на догоду Кремлю, фактичну капітуляцію України перед Росією.

Я не виключаю, що Зеленський дуже швидко позбудеться дитячих образ на Порошенка і Тимошенко і саме в їхніх політичних силах шукатиме підтримки собі як президента. Тоді, звісно, доведеться йти на поступки і значні компроміси. Чим швидше він це усвідомить, тим меншими будуть його втрати.

Як би там не було, але Москва прагне руками Зеленського зруйнувати український парламентаризм. Питання в тому, чи усвідомлює це сам наступний президент, чи його хочуть використати насліпо.

За будь-яких обставин, український парламентаризм – це той останній рубіж, який нам треба боронити, якщо хочемо зберегти державність України.

Анатолій ВЛАСЮК

13 квітня 2019 року