Зеленський став заручником “русского міра”

Але навіщо штовхати до прірви Україну?

Поговоримо про майбутнє.

У планах власників партії “Слуга народу” набрати не менше сорока відсотків голосів на парламентських виборах. Ще трохи більше десяти відсотків дасть Опозиційний блок “За життя!” Рабіновича. Ось і маєте проросійську коаліцію в наступній Верховній Раді.

Спікером парламенту ймовірно може стати кум Путіна Віктор Медведчук, який схиляє Україну до капітуляції перед Росією. Прем’єр-міністром найімовірніше побачимо Валерія Хорошковського, формально висуванця “Слуги народу”, а фактично – олігархату, який зараз сховався за кордоном.

А як же Юлія Тимошенко? А ніяк! Пролетить, як фанера над Парижем, зі своїми мріями про канцлерку. Якщо, звичайно, не вступить до коаліції “Слуги народу” та Опозиційного блоку “За життя!” за умови танцювати під музику “русского міра”. Сумний досвід у Юлії Володимирівни вже є, коли вона хотіла зробити “ширку” Партії регіонів і “Батьківщини”. І все ж, я не думаю, що Тимошенко піде на принизливі пропозиції Зеленського і тих, хто за ним стоїть. Він уже по-хамськи запропонував їй бути арбітром на дебатах. Але в політиці треба бути готовим до всього, навіть до зради своїх виборців.

Я не знаю, коли у Зеленського був перший контакт з чільними діячами “русского міра”. Нині російська політична еліта, путінські діячі культури однозначно за Зеленського. Це може йому дорого коштувати в разі обрання президентом. Своїх заручників “русскій мір” так просто не відпускає. Наївними й безперспективними виглядатимуть намагання Зеленського дистанціюватися від “русского міра”. Здається, він уже усвідомив, у який глухий кут загнав сам себе. Але навіщо штовхати до прірви Україну? Чи копіює Путіна, який сказав: “Навіщо мені цей світ, якщо в ньому не буде Росії?”?

Анатолій ВЛАСЮК

8 квітня 2019 року