А пам’ятаєш, як ми чудово ненавиділи Горбачова?.. Це було приголомшливо! Ми кричали «Свобода, перебудова, гласність!» А потім все це люто зненавиділи. Це була прекрасна ненависть нашої душі! Ми так ненавиділи, що аж СРСР розвалили на держави, які ненавидять одна одну.
А потім ми одностайно обрали ненависного нам комуніста Кравчука. Тому що ми ненавиділи Комуністичну партію та комуністичну ідеологію. В якийсь момент ми зненавиділи його навіть сильніше, ніж Горбачова!
У результаті цієї приголомшливої ненависті до Кравчука ми обрали ще більш ненависного нам Кучму. Ми ненавиділи Кучму цілих два терміни його президентства. Причому друге його президентство ми ненавиділи навіть сильніше, ніж перше.
Ми терпляче ненавиділи його реформи, його олігархів, зятя та уряд. І щоб насолити ненависному Кучмі, в результаті «Помаранчевого Майдана» ми обрали Ющенко!
І вже через якихось півроку ми ненавиділи Ющенко разом з ненависними «любими друзями» і ненависною «помаранчевою принцесою». Своєю ненавистю ми домоглися, щоб він призначив прем’єр-міністром ненависного Януковича замість ненависної нам Тимошенко. І щоб довести свою ненависть до досконалості, ми обрали Януковича ненависним президентом України, під якого через два роки і зібрали Майдан, що його ненавидив.
Майдан ненависті! Ми навіть почали ненавидити самих себе та підпалили ненависні покришки, щоб отруїти димом ненависних нам «беркутовців». І ось ненависний Янукович втік. А ми настільки сильно ненавидили Тимошенко, що спочатку на ґрунті ненависті випустили її з в’язниці, а потім, ненавидячи, прогнали з Майдана.
Тут ми дійшли до тріумфу нашої ненависті. Ми згадали, як чудово після «Помаранчевого Майдана» ми ненавидили Порошенко. Для нас він уособлював ненависну корупцію. Але потрібно пам’ятати, що у цю мить ми страшенно почали ненавидіти Путіна, і на зло ненависному Путіну ми обрали ненависного нам Порошенка. В один тур, в єдиному ненависному пориві. Це був тріумф ненависті. І всі п’ять років ми жили та чудово ненавиділи Порошенко.
І ось вибори! Солодка помста! Ми нарешті знайшли знаряддя помсти. Тепер ми, ненавидячи Порошенка, обираєм Зеленського.
Але ми не можемо довго любити! Усього через декілька місяців ми почнемо жорстоко та люто ненавидіти Зеленського, тому що ми звикли ненавидіти. Ми ненавидимо сусідів, друзів, ми ненавидимо країну, в якій живемо, ми ненавидимо свою бідність, дурість. Ми ненавидимо російську мову, а ті, хто любить російську — ненавидять українську мову. І будь-який правитель, який спробує нас напоумити, може звертатися лише до нашої ненависті, а не до любові. Тому на цих виборах ми голосуємо проти ненависного Порошенка, і плювати, кого ми будем ненавидити у найближчі роки.
Народ, який сам себе ненавидить