СБУ «віддрючило» ФСБ або «Ветерок» як доля сепаратиста

Чи варто заради перемоги давати притулок тим, хто стріляв у наший бійців?

В режимі жорсткої секретності СБУ змогла вивести на вільну територію Світлану Дрюк – начштабу танкового полку так званої ДНР.

Дрюк більше відома під поганялом «Вєтерок». Трохи додам кісільовщини і нагадаю, що доля суворо переслідує сепаратистів з назвами «Ветерок». Саме так називалось московське кафе, де у 2016 році вбили харківського сепаратиста Жиліна. Я так розумію, що відтепер на цю назву буде накладено табу на всіх окупованих територіях. Девітерізація зони російської окупації.

Чи дасть це перемогу в юридичній війні проти Росії? Тут можна погодитись з колишнім колегою Вєтерка Гіркіним, - «нічого нового, що було б невідомо дорогим західним колегам Путіна вона не скаже». Складно повірити у те, що Захід до цього часу не знає про роль росіян у війні на Донбасі.

Але проблема виникне тоді, коли це скаже вона і ще десяток інших нерядових сепаратистів у міжнародних судах. Бо якби окремі «західні колеги» не захоплювались російським вождем (а точніше можливістю заробити на лобізмі російських інтересів), закони та рішення їхніх же судів для них грають важливу роль. Це Росія може ігнорувати міжнародне право, а Захід буде вимушений офіційно визнати те, що він і так знає.

Та щодо таких свідчень, ми відразу нариваємось на позицію значної частини українських патріотів. Зокрема на думку про те, що необхідно тотально знищувати всіх, хто піднімав зброю в сторону наших. Тему використання сепаратистів проти росіян я намагався розкачати ще під час перевороту в ЛНР. Але варіант, що Плотницького необхідно було вивести в Україну, гарантувавши йому безпеку в обмін на свідчення тоді був сприйняти в штики. Бо від того, що він просто зник, краще не стало.

І це величезна дилема для українців: бо ми або завершуємо цю війну перемогою шляхом залучення на наш бік колишніх ворогів, або стоїмо зі своєю «праведною ненавистю» та бажанням «кровної помсти» на лінії зіткнення до споконвіку.

Ще одне питання – чи було перетягування Світлани Дрюк передвиборчим ходом. Чесно кажучи в інтересах єднання всіх патріотів краще було б ще раз підірвати кафе «Сепар», а не вносити розкол в лави патріотів. Бо тепер вони споритимуть між собою про те, що робити з тими, хто спочатку стріляв, а потім перейшов на наш бік. Може це було для того, щоб відвернути увагу від оборудок в оборонці, показаних у розслідуванні Бігуса? Навіть якщо так, то в розслідуванні пообіцяли ще серії. Сподіваюсь, що за кожною буде по переходу когось з керівництва Д/ЛНР на нашу сторону.

І останнє - перевезення Вєтєрка більше матиме символічне значення. Бо перед цим Дрюк виступила героїнею пропагандистського фільму «Ополчєночка». А тепер герой перейшов на іншу строну. Хоча для проїждженої пропагандою свідомості це так собі перемога. Бо ще в 60-х донька вождя Світлана Сталіна взагалі сама втекла з Радянського Союзу в США, а у Росії в усіх політиків діти живуть на «загниваючому» Заході. І це не зламало підтримку влади. Та саме з таких – маленьких перемог і складатиметься наша Велика Перемога. Кожна поразка ворога – це наша перемога.