В ОКРЕМИХ ВИПАДКАХ АЛІМЕНТИ МАЄ СПЛАЧУВАТИ ДЕРЖАВА З ПОДАЛЬШИМ ЇХ СТЯГНЕННЯМ З

В ОКРЕМИХ ВИПАДКАХ АЛІМЕНТИ МАЄ СПЛАЧУВАТИ ДЕРЖАВА З ПОДАЛЬШИМ ЇХ СТЯГНЕННЯМ З БОРЖНИКА

19 грудня 2018 року за реєстраційним номером 9420 у Верховній Раді України було зареєстровано законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо сплати аліментів державою з подальшим їх стягненням з боржника), автором якого є народний депутат України Юрій Мірошниченко.

В Україні нараховується сотні тисяч платників аліментів. На жаль, значна частина з них не виконує свої обов’язки належним чином.

При цьому той з батьків, з ким проживає дитина або діти, на яких мають сплачуватися аліменти, відповідає за матеріальне утримання, догляд і виховання спільних дітей.

Наявні десятки тисяч випадків, коли платники аліментів з різних причин не виконують свої обов’язки і їхні діти не отримують коштів, необхідних для матеріального утримання. І весь тягар матеріального забезпечення таких дітей лягає на плечі того з батьків, з ким проживає дитина або діти. Як правило це жінки.

Додаткових заходів, яких в останні роки вживає держава для стягнення заборгованості з аліментів, все ще недостатньо. Поширеною є ситуація, коли стягнути заборгованість і поточні аліментні платежі просто неможливо.

Очевидно, що держава зобов’язана вживати вичерпних заходів, щоб в такій ситуації ні дитина/діти, ні той з батьків, з ким вона/вони проживають не несли надмірного матеріального, а відповідно і психо-емоційного навантаження.

Вбачається за необхідне покласти на державу сплату відповідних аліментів за рахунок коштів державного бюджету, з наступним стягнення цих коштів з боржників.

Таким чином, враховуючи що згідно із статтею 1 Конституції Україна є соціальною державою, у статті 3 Конституції закріплено основоположну норму: «людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю», у частині третій статті 51 визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою, в свою чергу у статті 8 закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції є нормами прямої дії, встановлення фактично державної гарантії сплати аліментів відповідатиме і духу, і букві Основного Закону України, а головне ­– нагальним потребам дітей, на яких не сплачуються аліменти.

Крім того, після запровадження цієї гарантії вагітні жінки, які з різних причин мають сумніви щодо готовності батька майбутньої дитини в подальшому утримувати спільну дитину, приймаючи рішення щодо народження дитини або переривання вагітності (аборту), матимуть вагомий аргумент на користь першого рішення.

Отже дана законодавча ініціатива покликана створити сприятливі умови для зростання народжуваності в Україні, що надзвичайно актуально в умовах глибокої демографічної кризи, яка вкрай загострилася в останні роки.

Метою законопроекту є фактично встановлення державної гарантії сплати аліментів.

У законопроекті пропонується доповнити Сімейний кодекс новою статтею 197-1, в котрій встановити нову норму, згідно з якою у разі якщо протягом шести місяців підряд, той з батьків, з ким проживає дитина, фактично не отримує аліменти відповідно до виконавчого документу або заборгованість із сплати аліментів перевищила розмір за шість місяців, він має право звернутися до суду з позовною заявою про сплату аліментів державою.

Відповідачем у такій справі є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту, тобто Міністерство соціальної політики України, а третьою особою на стороні відповідача – центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, тобто Міністерство юстиції України, участь якого в судовому розгляді дозволить проконтролювати забезпечення інтересів і держави, і громадян.

На підставі судового рішення, Міністерство соціальної політики України за рахунок коштів державного бюджету України здійснюватиме щомісячну сплату аліментів відповідній особі, вживаючи спільно із Міністерством юстиції України вичерпних заходів для стягнення сплачених коштів з боржника на користь державного бюджету та відновлення сплати аліментів безпосередньо позивачу.

Фактично, Міністерство соціальної політики України разом з Міністерством юстиції України за наявності достатніх підстав може визнавати такі позови і суд, ще раз незалежно оцінивши докази у справі, постановлятиме відповідні рішення.

Крім того, пропонується доповнити Кодекс адміністративного судочинства України новою статтею 286-1, згідно з якою покласти вирішення відповідних адміністративних спорів на місцеві загальні суди за місцем проживання позивача та встановити деякі процесуальні положення щодо розгляду відповідних справ.

Також пропонується доповнити статтю 5 Закону України «Про судовий збір» нормою, яка звільнятиме позивачів у даній категорії справ від судового збору.

Реалізація положень законопроекту не потребуватиме виділення додаткових коштів з державного бюджету або місцевих бюджетів, оскільки держава матиме достатні підстави та інструменти для стягнення аліментів з боржників, у т.ч. з передбаченими законодавством штрафними санкціями.

Прийняття законопроекту призведе до встановлення фактичної державної гарантії сплати аліментів. Також буде створений законодавчий механізм, який дозволить у разі якщо протягом шести місяців підряд, той з батьків, з ким проживає дитина, фактично не отримує аліменти відповідно до виконавчого документу або заборгованість із сплати аліментів перевищила розмір за шість місяців, матиме право звернутися до суду з позовною заявою про сплату аліментів державою.

Прийняття зазначеного законопроекту потребує внесення відповідних змін до Бюджетного кодексу України.

Таким чином, народним депутатом України одночасно з первинним законопроектом було подано до Верховної Ради України за реєстраційним номером 9421 законопроект «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» (щодо видатків на сплату аліментів державою та зарахування стягнутих з боржників коштів до державного бюджету)

Метою відповідних змін до Бюджетного кодексу України є запровадження законодавчого механізму здійснення видатків з Державного бюджету України на сплату аліментів державою з подальшим їх стягненням з боржника та зарахуванням стягнутих коштів до загального фонду Державного бюджету України.

Законопроектом пропонується внести зміни до статті 29 Бюджетного кодексу України, яка встановлює склад доходів Державного бюджету України, доповнивши частину другу цієї статті новим пунктом 59, згідно з яким до доходів загального фонду Державного бюджету України будуть належати кошти, стягнуті із боржників, за яких було сплачено аліменти державою.

Також пропонується внести зміни до пункту 9 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України, який встановлює видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, доповнивши його новим підпунктом ж, згідно з яким віднести до видатків Державного бюджету України видатки на сплату аліментів державою.