Эксперты Рады считают «церковный» закон № 4128 незаконным

Депутаты коалиции принимают «церковные» законы, нарушающие закон, и публично лгут, уверяя, что в них все по закону.

Довелось как-то перед Новым годом встретиться в эфире одного из наших телеканалов с группой депутатов Верховной Рады от коалиции. Дело было в середине 20-х чисел декабря, уже после «объединительного» собора 15 декабря и принятия парламентом «церковного» закона № 5309, но еще до вручения томоса. Когда речь зашла о положении дел в сфере религии, они – депутаты – один за другим в один голос принялись уверять, что все у нас тут очень даже хорошо, что будет еще лучше, что после получения томоса дела пойдут прекрасно, и что закон № 5309 станет в этом отличным подспорьем.

      Один из них – И.Лапин – упомянул, среди прочего, что законопроект, о котором идет речь, получил, якобы, полное одобрение и поддержку со стороны специалистов Главного научно-экспертного управления ВР. В этот момент выдержка покинула меня, и я, хоть это не предусмотрено условиями эфира, принялся, перебивая оратора, едва ли не кричать, что его слова не соответствуют действительности, что оценка парламентских экспертов этого законопроекта отрицательная, а обобщающий вывод: «доцільно відхилити».

         И.Лапин, хоть и не сразу, но отреагировал на мою реплику, заявив, что говорил о законопроекте не № 5309, а № 4128, тоже – «церковном», но другом. Вот, он, дескать – 4128 – точно одобрен Главным управлением. Это – ложь! Законопроект № 4128, который парламент собирается голосовать во втором чтении 17 декабря, точно так же, как уже принятый Радой закон № 5309, разбит парламентскими экспертами в пух и прах как целиком и полностью противоречащий Конституции Украины, целому ряду положений действующего законодательства, а также международным обязательствам, принятым на себя украинской стороной по ряду договоров и конвенций.

Позволю себе привести основную содержательную часть «Выводов» Главного научно-экспертного управления: «…Особи, які сповідують ту чи іншу релігію, не повинні звітувати перед державою про свою приналежність до тієї чи іншої релігійної громади і чи беруть вони участь в її релігійному житті. Це також означає, що особа може в будь-який час змінити свою приналежність до тієї чи іншої релігійної громади. Таким чином, є підстави вважати, що зазначене питання не є предметом законодавчого регулювання. 

Автономність релігійних громад є частиною плюралізму в демократичному суспільстві і таким чином, безпосередньо підпадає під захист ст. 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рішення Європейського суд з прав людини у справі Бессарабська митрополія та інші проти Молдови (№ 45701/99 від 13.12.2001 р.).

Відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини у справі Свято-Михайлівська Парафія проти України (№ 77703/01 від 14.06.2007 р.) релігійні об'єднання вправі визначати на власний  розсуд  спосіб,  в  який  вони  прийматимуть   нових   та виключатимуть  існуючих  членів.  Внутрішня  структура  релігійної організації  та  норми,  що  регулюють  членство  в   ній,   мають розглядатися  як  спосіб,  в  який  такі  організації виражають їх погляди та дотримуються своїх релігійних традицій. 

2. Законопроектом пропонується визначати належність особи до певної релігійної громади шляхом її самоідентифікації із цією релігійною громадою та участі у її релігійному житті. Проте, зі змісту запропонованих доповнень не зрозуміло, що слід розуміти під поняттями «самоідентифікація» та «релігійне життя».

3. В проекті Закону пропонується приймати зміни та доповнення до статуту релігійної громади «на зборах громадян». Проте, в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» закріплено, що статут (положення) релігійної організації, як і зміни до нього приймаються на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з'їздах, конференціях, а не «на зборах громадян», як це запропоновано у законопроекті.

Зважаючи на те, що в значній частині релігійних громад різних віросповідань членство є нефіксованим, запропоноване формулювання щодо надання згоди на зміну підлеглості простою більшістю осіб, присутніх на зборах громадян, є непродуктивним. Адже кількість присутніх осіб може бути значно меншою чим, кількість членів релігійної громади загалом. Крім того, не виключається ситуація в такому разі прийняття альтернативних юридично рівнозначних різновекторних рішень різними особами, які «самоідентифікували» себе із релігійною громадою». 

И обобщающий вывод: «доцільно відхилити»!

Депутаты, получается, творя беззаконне, вводят в заблуждение общественное мнение, уверяя, что действуют по закону!