ДОПОМОГА НА ДІТЕЙ ОДИНОКИМ МАТЕРЯМ

ДОПОМОГА НА ДІТЕЙ ОДИНОКИМ МАТЕРЯМ

28 листопада 2018 року за реєстраційним номером 9345 у Верховній Раді України було зареєстровано законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (щодо допомоги на дітей одиноким матерям), автором якого я є.

Однією з найменш захищених категорій громадян України є одинокі матері та діти, яких вони утримують та виховують.
Нерідко у таких неповних, з точки зору суспільства, сім’ях проживають двоє, троє, а то й більше дітей. І весь тягар матеріального забезпечення і виховання цих дітей несуть одинокі матері.
Держава і суспільство зобов’язані надати максимальну підтримку таким сім’ям.
За даними Міністерства соціальної політики в Україні у 2003 році було зареєстровано 27 тис. одиноким матерів, наприкінці 2011 року – 576 тис., а на початок 2016 року – понад 600 тис.
Є підстави погодитися з позицією Міністерства соціальної політики, що частина таких жінок, зловживаючи нормами закону, дійсно проживає з чоловіками, здебільшого батьками спільних дітей, але не реєструє шлюб, щоб отримувати соціальні допомоги.
Однак, значна кількість одиноких матерів дійсно утримує і виховує дітей самотужки. І завданням держави є зовсім не зменшення підтримки одиноких матерів, мотивуючи це тим, що частина жінок (разом із їхніми чоловіками) зловживає цими правами. Враховуючи, що саме держава надає відповідний статус одиноким матерям, то саме держава несе основну відповідальність за це і повинна унеможливити безпідставне надання такого статусу.
Навпаки, держава має посилити і розширити захист одиноких матерів, які утримують та виховують своїх дітей без чоловіка, адже одинокі матері самотужки утримують і себе, і своїх дітей.
Одним із життєво важливих джерел доходів сімей одиноких матерів є допомога на дітей, яка виплачується на підставі та в порядку статей 18-1, 18-2 і 18-3 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
В останні роки держава обмежує розмір цієї допомоги, ставлячи її у залежність від розміру інших доходів одиноких матерів. Тобто одинока матір, яка має одну дитину і отримує дохід в розмірі хоча б двох прожиткових мінімумів – фактично мінімальну зарплату, не має права отримувати допомогу на дітей одиноким матерям.
Слід враховувати, що одинокі матері не лише самотужки утримують, але й виховують своїх дітей, а малолітні діти крім того потребують ще й постійного догляду. В умовах глибокої демографічної кризи, не буде перебільшенням говорити про демографічну катастрофу, коли навіть в повних українських сім’ях здебільшого одна дитина, рідше дві, а троє дітей – це вже багатодітна сім’я, соціальний захист одиноких матерів набуває загальнодержавного значення.
Крім того, в країні, в якій кількість абортів (якщо брати до уваги й неофіційні дані) співставна з кількістю народжених, майбутня підтримка молодих жінок, які можуть стати одинокими матерями, набуває важливого значення.
Так, незаміжня вагітна дівчина чи жінка, знаючи, що держава буде виплачувати принаймні допомогу при народженні дитини, розмір якої також потребує відновлення до рівня, що існував до 30 червня 2014 року, та допомогу на дитину одинокій матері у розмірі прожиткового мінімуму, матиме значно більше підстав все ж таки народити дитину без шлюбу, ніж зробити аборт.
На наше переконання, держава має розробити загальнонаціональну програму запобігання абортам з дієвими заходами, які спонукатимуть вагітних жінок на добровільній основі відмовлятися від абортів і народжувати дітей. Дана законодавча ініціатива має стати важливою складовою такої програми в частині майбутніх чи наявних одиноких матерів.
Метою законопроекту є збалансувати ставлення держави та суспільства до такої найменш захищеної категорії громадян України як одинокі матері та діти, яких вони утримують та виховують.
Завданням законопроекту є покращити соціальний захист одиноких матерів та дітей, яких вони утримують і виховують.
Таким чином, пропонується у статті 18-3 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» встановити, що розмір допомоги на дітей одиноким матерям дорівнює 100 відсоткам прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, незалежно від середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу.