Депутатська недоторканність

Суспільство сприймає «депутатську недоторканність» як формальний дозвіл для депутата робити будь-що і не нести за свої протиправні дії відповідальність. Як доктор юридичних наук, я хотів би звернути увагу, що з правової сторони те, що сьогодні у нас називають “недоторканість народного депутата” як такою не є. Насправді, це особливий порядок притягнення до кримінальної відповідальності і він пов’язаний не з тим, що депутатам ніби дозволено усе, а з тим, щоб запобігти використанню кримінального розслідування як засобу політичної боротьби. Особливий порядок передбачає, що підготовлене Генеральною прокуратурою подання про притягнення народного депутата до кримінальної відповідальності спочатку мають розглянути в профільному парламентському комітеті, а потім вже на засіданні Верховної Ради. Якщо політичні мотиви не були виявлені, то можна починати розслідування. У нестабільних політичних реаліях – це спосіб запобігання ситуаціям, коли політичних опонентів заарештовують, кидають у буцегарні тільки через те, що вони критикують владу. Саме для цього й створено цей імунітет, який називається депутатською недоторканністю. Я хочу наголосити, що в останньому скликанні, коли були подання генеральних прокурорів, то депутати в переважній більшості голосували за можливість проведення слідчих дій і зняття так званої недоторканості. Сьогодні важливо запобігти маніпуляціям і популізму на цій темі. З юридичних фактів потрібно виходити.